Найголовніше і найважче - визнати, що ситуація і справді складна. Навіть якщо вам здається, що ситуація яйця виїденого не коштує. Для вашої дитини зараз - час нерозв'язаного завдання.
Наступний крок - знизити батьківську напругу, заспокоїтися і сповільнитися. Ви, мама або тато, бабуся чи дідусь, і ви - дорослий. Життєвого досвіду у вас більше. Тобто саме вам потрібно охолодити свій запал і почати слухати дитину. Або бачити, якщо ваше чадо з мовчазних. Постарайтеся зібрати факти, що конкретно сталося. Відокремлюйте свої і дитячо-підліткові емоції від дій.
Ви вже виконали велику підготовчу роботу. Залишився найважливіший крок - підтримка. Підтримати - значить бути опорою, підбадьорити, вселити впевненість. Яке б безсилля, гнів, страх дорослі не відчували, діти проживають це в кілька разів сильніше. Для них втрачений телефон, глузування в школі - все життя.
"Що я можу зробити для тебе? Чим я можу допомогти? Що ми можемо зробити разом? » Зазвичай діти самі починають придумувати варіанти вирішення.
Якщо всі кроки пройдені успішно - буде видно результат. У прямому сенсі видно. Або дитина почне розповідати подробиці, або її емоційний стан покращиться, стане спокійнішим. Якщо ж ваше чадо демонстративно грюкає дверима, ховається під ковдрою, відвертається і мовчить, значить, в якомусь кроці ви допустили промах. Спробуйте прислухатися до своїх переживань і емоціям своєї дитини - що залишилося поза увагою?
Немає коментарів:
Дописати коментар