15 цитат Людмили Петрановської про виховання дітей
* Той, до кого дитина прив'язана, втішає і додає їй сил просто фактом своєї присутності.
* Хочете, щоб дитина справлялася з життям? Значить, все дитинство втішайте, обіймайте, приймайте її почуття. Не кажіть «Не плач!», Не прагніть відразу відволікти та розважити. Допомагайте їй проживати стрес, залишаючись живою, і виходити з нього, а не ковтати неприємні почуття і відморожуватися.
* Нам здається, що той, хто загартований негараздами з дитинства, буде краще справлятися з ними і потім. Це не так. Дослідження показують, що краще справляються з труднощами ті, у кого було щасливе дитинство і благополучна сім'я. Їх психіка має запас міцності, в стресі вона зберігає здатність бути гнучкою і винахідливою, вони звертаються за допомогою і здатні утішатися самі.
* Вирішувати, що робити прямо зараз з вашим власним малюком, який плаче, б'ється або переляканий - тільки вам, і якщо ваша інтуїція, рухома любов'ю і турботою, говорить не те, що книга - слухайте інтуїцію.
* Важливо залишатися для дитини батьками, а батьки - це ті, хто піклується.
* Хочете, щоб дитина вміла просити вибачення? Просіть самі, покажіть приклад виходу зі сварки і визнання помилок. Якщо з прихильністю все буде в порядку - у неї увімкнеться наслідування і вона теж навчиться, сама, без моралей.
* Звичка емоційно розряджатися через дитину - якщо ви зриваєтеся часто - це просто погана звичка, свого роду залежність. І ефективно справлятися з нею потрібно так само, як з будь-якою іншою шкідливою звичкою: не "боротися з», а «навчитися інакше», поступово пробуючи і закріплюючи інші моделі.
* Влаштовуйте собі «тайм-аути», маленькі перерви до того, як прийде нестерпна втому. Поставте дітям мультик і спокійно випийте каву або прийміть душ. Забудьте про грізні попередження лікарів, що телевізор довше 15 хвилин в день - це дуже шкідливо. Повірте, мама в стані нервового виснаження набагато шкідливіше, ніж телевізор.
* Якщо ми вчимо дітей не брехати, а самі брешемо, вимагаємо не курити, а самі куримо, велимо не ображати маленьких і слабких, а самі дитину лупимо, не варто плекати ілюзії щодо результату.
* Наші недоліки є продовженням наших достоїнств, і навпаки. Чомусь ми охоче визнаємо це по відношенню до самих себе, але забуваємо, коли мова йде про дітей.
* Чомусь багатьом дорослим здається, що якщо дитина не кидає миттєво все, чим була зайнята, і не біжить виконувати їх доручення, це ознака неповаги. Насправді неповага - це звертатися до людини не з проханням, а з наказом, не цікавлячись її планами і бажаннями (виняток становлять лише ситуації надзвичайні, пов'язані з безпекою).
* Що найголовніше в справі виховання дітей? А найголовніше - це, звичайно, батьки і їх власний стан. Психологи обожнюють приводити в приклад пункт з інструкції про безпеку польотів: «У разі розгерметизації салону спочатку одягніть кисневу маску на себе, потім на дитину». Тому що, якщо ви не зможете нормально дихати, дитині вже точно ніхто і ніщо не допоможе.
* Не варто жертвувати спілкуванням з дитиною заради того, щоб «дати їй все найкраще». Краще вас і ваших обіймів у світі все одно нічого немає, довіру і душевний спокій дитини не купиш ні за які гроші.
* Важливо, щоб в процесі зіткнень з вами дитина одержувала різний тип реакцій. Щоб іноді їй поступалися, а іноді не поступалися, щоб іноді переводили в гру, а іноді домовлялися, а іноді ще по-іншому, щоб як в житті, були різні варіанти.
* Найкраще, що ми можемо зробити для розвитку своїх дітей у ніжному віці - не заважати їм грати. Іноді брати участь в іграх, іноді перетворювати в гру домашні справи або прогулянки, іноді просто не чіпати її, якщо вона захоплена.
Типові правила, що сприяють ефективному спілкуванню з дитиною.
При спілкуванні з дітьми батьки повинні:
- постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
- проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім'ї;
- проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
- перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
- тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
- створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров'я дітей.
Ви повинні знати:
- з ким приятелює ваша дитина;
- де проводить вільний час;
- чи не пропускає занять в школі;
- в якому вигляді або стані повертається додому.
Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це.
Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.
15 цитат Людмили Петрановської про виховання дітей
* Той, до кого дитина прив'язана, втішає і додає їй сил просто фактом своєї присутності.
* Хочете, щоб дитина справлялася з життям? Значить, все дитинство втішайте, обіймайте, приймайте її почуття. Не кажіть «Не плач!», Не прагніть відразу відволікти та розважити. Допомагайте їй проживати стрес, залишаючись живою, і виходити з нього, а не ковтати неприємні почуття і відморожуватися.
* Нам здається, що той, хто загартований негараздами з дитинства, буде краще справлятися з ними і потім. Це не так. Дослідження показують, що краще справляються з труднощами ті, у кого було щасливе дитинство і благополучна сім'я. Їх психіка має запас міцності, в стресі вона зберігає здатність бути гнучкою і винахідливою, вони звертаються за допомогою і здатні утішатися самі.
* Вирішувати, що робити прямо зараз з вашим власним малюком, який плаче, б'ється або переляканий - тільки вам, і якщо ваша інтуїція, рухома любов'ю і турботою, говорить не те, що книга - слухайте інтуїцію.
* Важливо залишатися для дитини батьками, а батьки - це ті, хто піклується.
* Хочете, щоб дитина вміла просити вибачення? Просіть самі, покажіть приклад виходу зі сварки і визнання помилок. Якщо з прихильністю все буде в порядку - у неї увімкнеться наслідування і вона теж навчиться, сама, без моралей.
* Звичка емоційно розряджатися через дитину - якщо ви зриваєтеся часто - це просто погана звичка, свого роду залежність. І ефективно справлятися з нею потрібно так само, як з будь-якою іншою шкідливою звичкою: не "боротися з», а «навчитися інакше», поступово пробуючи і закріплюючи інші моделі.
* Влаштовуйте собі «тайм-аути», маленькі перерви до того, як прийде нестерпна втому. Поставте дітям мультик і спокійно випийте каву або прийміть душ. Забудьте про грізні попередження лікарів, що телевізор довше 15 хвилин в день - це дуже шкідливо. Повірте, мама в стані нервового виснаження набагато шкідливіше, ніж телевізор.
* Якщо ми вчимо дітей не брехати, а самі брешемо, вимагаємо не курити, а самі куримо, велимо не ображати маленьких і слабких, а самі дитину лупимо, не варто плекати ілюзії щодо результату.
* Наші недоліки є продовженням наших достоїнств, і навпаки. Чомусь ми охоче визнаємо це по відношенню до самих себе, але забуваємо, коли мова йде про дітей.
* Чомусь багатьом дорослим здається, що якщо дитина не кидає миттєво все, чим була зайнята, і не біжить виконувати їх доручення, це ознака неповаги. Насправді неповага - це звертатися до людини не з проханням, а з наказом, не цікавлячись її планами і бажаннями (виняток становлять лише ситуації надзвичайні, пов'язані з безпекою).
* Що найголовніше в справі виховання дітей? А найголовніше - це, звичайно, батьки і їх власний стан. Психологи обожнюють приводити в приклад пункт з інструкції про безпеку польотів: «У разі розгерметизації салону спочатку одягніть кисневу маску на себе, потім на дитину». Тому що, якщо ви не зможете нормально дихати, дитині вже точно ніхто і ніщо не допоможе.
* Не варто жертвувати спілкуванням з дитиною заради того, щоб «дати їй все найкраще». Краще вас і ваших обіймів у світі все одно нічого немає, довіру і душевний спокій дитини не купиш ні за які гроші.
* Важливо, щоб в процесі зіткнень з вами дитина одержувала різний тип реакцій. Щоб іноді їй поступалися, а іноді не поступалися, щоб іноді переводили в гру, а іноді домовлялися, а іноді ще по-іншому, щоб як в житті, були різні варіанти.
* Найкраще, що ми можемо зробити для розвитку своїх дітей у ніжному віці - не заважати їм грати. Іноді брати участь в іграх, іноді перетворювати в гру домашні справи або прогулянки, іноді просто не чіпати її, якщо вона захоплена.
* Той, до кого дитина прив'язана, втішає і додає їй сил просто фактом своєї присутності.
* Хочете, щоб дитина справлялася з життям? Значить, все дитинство втішайте, обіймайте, приймайте її почуття. Не кажіть «Не плач!», Не прагніть відразу відволікти та розважити. Допомагайте їй проживати стрес, залишаючись живою, і виходити з нього, а не ковтати неприємні почуття і відморожуватися.
* Нам здається, що той, хто загартований негараздами з дитинства, буде краще справлятися з ними і потім. Це не так. Дослідження показують, що краще справляються з труднощами ті, у кого було щасливе дитинство і благополучна сім'я. Їх психіка має запас міцності, в стресі вона зберігає здатність бути гнучкою і винахідливою, вони звертаються за допомогою і здатні утішатися самі.
* Вирішувати, що робити прямо зараз з вашим власним малюком, який плаче, б'ється або переляканий - тільки вам, і якщо ваша інтуїція, рухома любов'ю і турботою, говорить не те, що книга - слухайте інтуїцію.
* Важливо залишатися для дитини батьками, а батьки - це ті, хто піклується.
* Хочете, щоб дитина вміла просити вибачення? Просіть самі, покажіть приклад виходу зі сварки і визнання помилок. Якщо з прихильністю все буде в порядку - у неї увімкнеться наслідування і вона теж навчиться, сама, без моралей.
* Звичка емоційно розряджатися через дитину - якщо ви зриваєтеся часто - це просто погана звичка, свого роду залежність. І ефективно справлятися з нею потрібно так само, як з будь-якою іншою шкідливою звичкою: не "боротися з», а «навчитися інакше», поступово пробуючи і закріплюючи інші моделі.
* Влаштовуйте собі «тайм-аути», маленькі перерви до того, як прийде нестерпна втому. Поставте дітям мультик і спокійно випийте каву або прийміть душ. Забудьте про грізні попередження лікарів, що телевізор довше 15 хвилин в день - це дуже шкідливо. Повірте, мама в стані нервового виснаження набагато шкідливіше, ніж телевізор.
* Якщо ми вчимо дітей не брехати, а самі брешемо, вимагаємо не курити, а самі куримо, велимо не ображати маленьких і слабких, а самі дитину лупимо, не варто плекати ілюзії щодо результату.
* Наші недоліки є продовженням наших достоїнств, і навпаки. Чомусь ми охоче визнаємо це по відношенню до самих себе, але забуваємо, коли мова йде про дітей.
* Чомусь багатьом дорослим здається, що якщо дитина не кидає миттєво все, чим була зайнята, і не біжить виконувати їх доручення, це ознака неповаги. Насправді неповага - це звертатися до людини не з проханням, а з наказом, не цікавлячись її планами і бажаннями (виняток становлять лише ситуації надзвичайні, пов'язані з безпекою).
* Що найголовніше в справі виховання дітей? А найголовніше - це, звичайно, батьки і їх власний стан. Психологи обожнюють приводити в приклад пункт з інструкції про безпеку польотів: «У разі розгерметизації салону спочатку одягніть кисневу маску на себе, потім на дитину». Тому що, якщо ви не зможете нормально дихати, дитині вже точно ніхто і ніщо не допоможе.
* Не варто жертвувати спілкуванням з дитиною заради того, щоб «дати їй все найкраще». Краще вас і ваших обіймів у світі все одно нічого немає, довіру і душевний спокій дитини не купиш ні за які гроші.
* Важливо, щоб в процесі зіткнень з вами дитина одержувала різний тип реакцій. Щоб іноді їй поступалися, а іноді не поступалися, щоб іноді переводили в гру, а іноді домовлялися, а іноді ще по-іншому, щоб як в житті, були різні варіанти.
* Найкраще, що ми можемо зробити для розвитку своїх дітей у ніжному віці - не заважати їм грати. Іноді брати участь в іграх, іноді перетворювати в гру домашні справи або прогулянки, іноді просто не чіпати її, якщо вона захоплена.
При спілкуванні з дітьми батьки повинні:
- постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
- проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім'ї;
- проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
- перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
- тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
- створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров'я дітей.
Ви повинні знати:
- з ким приятелює ваша дитина;
- де проводить вільний час;
- чи не пропускає занять в школі;
- в якому вигляді або стані повертається додому.
Готуйте дитину до майбутнього життя.
Говоріть з нею про це.
Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.
Щоб захистити дитину від інтернет-залежності дотримуйтесь таких правил:
- Встановіть єдині правила щодо кількості годин за комп’ютером та формату контенту. Наприклад, 1 година для розвитку або виконання домашнього завдання, 1 година для ігор і соцмереж. Ці правила мають бути постійними та беззаперечними.
- Одна модель поведінки. У мережі дитина має поводитися саме так, як поводиться в реальному житті. Якщо ви забороняєте телефонні розмови пізно ввечері, під заборону мають потрапити і месенджери.
- Почніть з себе. Мати чи батько, що більшість вільного часу проводять за комп’ютером — поганий приклад. Встановіть правила і для себе: наприклад, не перевіряти пошту і месенджери у вільний від роботи час, не проводити біля ПК понад 2 годин тощо.
- Відкривайте цифровий світ разом. Знайомте дитину з цікавити та пізнавальними сайтами, спонукайте її цікавитися та допомагайте знайти потрібну інформацію.
- Слідкуйте за змістом. В пріоритеті мають бути освітні програми і ресурси, а не лише ігри.
- Поясніть основний інструментарій і правила користування соцмережами. Над першим аккаунтом в Facebook краще попрацювати разом.
- Навчіть дитину правильно ставитись до комп’ютера: як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.
- Більше проводьте часу з дитиною, цікавтесь її справами, внутрішніми переживаннями. Грайте разом з дитиною в розвиваючі ігри, ходіть разом в кіно, боулінг, на пікнік.
- Створюйте free zone — час і місця, вільні від гаджетів. Наприклад, кухня, вечір після 21:00, або вечори неділі, які краще проводити всією родиною, не відволікаючись на смартфони.
- Спонукайте прагнення дитини до знань. Якщо вона хоче вивчати програмування замість відвідування музичної школи або збирати роботів чи розробляти сайти — знайдіть можливість і час.
Як говорити із дітьми про пандемію:
1. Зберігайте спокій, адже діти переймають ваш настрій, поясніть, що вони у безпеці й дорослі роблять усе, аби захистити їх.
2. Приділіть дітям більше часу, адже через карантин вони обмежені у спілкуванні з однолітками, вислухайте їх та висловіть любов і турботу.
3. Стежте за новинами і чесно повідомляйте дитині, не приховуючи фактів, при цьому поясніть, що інформація в інтернеті та коментарі у соцмережах можуть бути неправдивими.
4. Намагайтесь зберігати звичний щоденний режим, слідкуйте за виконанням домашнього завдання.
Дієві способи швидко зняти стрес:
27 предметів
"Хочете позбутися від смутку, пересуньте 27 предметів у будинку", вчать східні практики. Вважається, що це звільняє простір для енергії, яка зможе безперешкодно ковзати в правильному напрямку. Спробуйте і самі переконаєтеся, що це допомагає мозку переключитися, відволіктися від проблем і відпочити.
З'їсти морозиво
Смачна їжа – ефективний антистресовий допінг. Зберегти гарний настрій, зняти стрес допомагає жирна риба, в якій містяться кислоти омега-3, дуже корисні для нервової системи. Якщо не любите рибу, з'їжте морозиво або банан.
Гребінець
Один із способів уникнути стресу - розчісування волосся протягом 10-15 хвилин. Ця процедура допомагає "розігнати" кров і розслабити м'язи.
Адже протягом робочого дня, проведеного перед монітором, мімічна мускулатура так напружується, що голова стає важкою і починає хворіти.
Масаж
Щоб зберегти енергію, масажуйте по 30 секунд точки, що знаходяться під носом, між бровами, під нижньою губою і в центрі долоні.
Потерти долоні
Потрібно щосили потерти долоні одна об одну, поки вони не стануть гарячими. Також корисно гарненько розтерти вуха. Так ви зможете підбадьоритися і зосередитися на роботі.
Сходи
Влаштуйте 30-секундну пробіжку вгору і вниз - це вправа посилить приплив кисню до Каемчатая частинам мозку, відповідальним за управління емоційним стресом.
Змити конфлікти і стреси
Справитися з емоційним негативом допомагає 15-хвилинний душ. Встаньте під теплі струмені води, щоб вони масажували голову і плечі. Незабаром ви відчуєте, як вода забирає з собою все погане.
Прибирання
Допомагає впорядкувати думки, зосередитися. Крім того, акуратний вигляд полиць, ящиків, шаф дає своєрідний психологічний ефект - зовнішній порядок і організованість людина несвідомо переносить на власне життя.
Чай з гібіскусом
При накопиченні радикалів людина відчуває почуття тривоги і панічні стани, характерні для стресу. Гібіскус на дає радикалам концентруватися, як би розріджує їх і таким чином допомагає зняти стрес, не роблячи вас млявими.
Ароматерапія
Запахи сильно пов'язані з емоційною пам'яттю. Тому дуже корисно мати під рукою аромат, що асоціюється з пережитими хвилинами сильного щастя, захоплення, блаженства. Вдихайте його частіше, це допоможе зберегти гарний настрій.
Танці
Обов'язково танцюйте вдома! Ритмічні рухи під музику добре допомагають зняти стрес. До того ж, танці сприймаються як розвага, на відміну від тих же тренувань у фітнес-клубі.
Робимо уроки з дитиною (корисні поради):
Порада № 1. Зберігайте спокій
Не втрачайте самовладання, не кричіть на дитину, якщо вона не відразу правильно вирішує завдання або відповідає на питання. Не критикуйте її за неправильні відповіді й не піддавайтеся спокусі зробити завдання за неї. У будь-якій ситуації зберігайте спокій. Якщо ви будете критикувати дитину або кричати на неї, це загострить атмосферу й тільки ускладнить їй завдання.
Порада № 2. Поясніть дитині свої очікування та її відповідальність
Дайте зрозуміти, що вона повинна робити уроки вчасно й докладати до цього максимум зусиль. Визначте час, коли вона повинна робити уроки. Враховуйте індивідуальні особливості дитини. Комусь легко даються іноземні мови, але з математикою виникають труднощі, комусь навпаки. Одні діти більш посидючі і для них важливо, щоб під час виконання завдань їх ніхто не відволікав; іншим необхідно робити перерви й розбивати великі завдання на кілька дрібних. Деякі діти самостійні й можуть виконувати завдання без сторонньої допомоги, але більшості потрібний контроль і допомога з боку батьків відповідно до віку. Якщо у вас кілька дітей, ваше завдання ускладнюється, адже вам потрібно враховувати особливості кожного з них.
Дайте зрозуміти, що вона повинна робити уроки вчасно й докладати до цього максимум зусиль. Визначте час, коли вона повинна робити уроки. Враховуйте індивідуальні особливості дитини. Комусь легко даються іноземні мови, але з математикою виникають труднощі, комусь навпаки. Одні діти більш посидючі і для них важливо, щоб під час виконання завдань їх ніхто не відволікав; іншим необхідно робити перерви й розбивати великі завдання на кілька дрібних. Деякі діти самостійні й можуть виконувати завдання без сторонньої допомоги, але більшості потрібний контроль і допомога з боку батьків відповідно до віку. Якщо у вас кілька дітей, ваше завдання ускладнюється, адже вам потрібно враховувати особливості кожного з них.
Порада № 3. Регулярно спілкуйтеся з вчителями ваших дітей
Підтримуйте зв’язок із вчителями протягом усього навчального року, починаючи з вересня. Це допоможе вам знати все про успішність дітей у школі та буде особливо корисним у випадках, якщо в дитини виникають будь-які труднощі.
Порада № 4. Визначте для себе оптимальну роль у взаємодії з дитиною
Деяких дітей потрібно постійно мотивувати до навчання, деяким – давати чіткі настанови та інструкції, а інших треба просто час від часу контролювати. Постарайтеся вибрати для себе таку роль у цьому процесі, яка буде максимально враховувати потреби дитини. Пам’ятайте, що, зрештою, саме вчитель визначає, добре чи погано дитина впоралась із завданням. Ви не несете відповідальності за результат, ваша задача – створити умови для дитини й допомагати їй за потреби. Ви можете висловлювати свої припущення, але за виконання домашніх завдань відповідальність несе дитина.
Порада № 5. Діти повинні вчити уроки одночасно
Якщо у вас кілька дітей, які ходять до школи, організуйте їх розпорядок таким чином, щоб вони вчили уроки одночасно. Якщо хтось упорається зі своїми завданнями раніше, він повинен поводитися тихо, щоб не заважати брату чи сестрі.
Порада № 6. Визначте час і місце для виконання домашніх завдань
Постарайтеся дотримуватися встановленого часу день у день. Якщо дитина активна, робіть перерви в роботі. Наприклад, дитина може 15 хвилин виконувати завдання, а потім зробити перерву на 5 хвилин. Під час таких перерв ви можете запропонувати їй перекусити, щоб відновити свої сили. Подбайте про спокійну атмосферу в будинку в цей час: вимкніть телевізор або хоча б зменшіть його гучність.
Переконайтеся, що в дитини є достатньо простору для того, щоб учити уроки. При цьому також потрібно враховувати індивідуальні потреби: для одних дітей для цього знадобиться великий кухонний стіл, щоб можна було розкласти всі книги й зошити, а для інших – маленький тихий куточок у дитячій кімнаті.
Порада № 7. Привчайте дитину до розпорядку з раннього віку
Навіть якщо дитина ще маленька і лише вчиться читати, регулярно виділяйте для цього час. Це допомагає їй звикнути до розпорядку, адже з часом завдань стане все більше і вони будуть складніші.
Порада № 8. Допомагайте дитині на складних етапах роботи
Іноді дитина не може виконати домашнє завдання через те, що на певному етапі в неї виникають труднощі. І тут потрібна ваша допомога. Наприклад, їй необхідно розв’язати ряд однотипних завдань, але вона не розуміє, з чого почати. Розберіть разом з нею 1-2 завдання – й решту вона зможе розв’язати самостійно. Якщо вона не може вибрати тему для твору, ви можете провести разом з нею невеликий мозковий штурм, щоб знайти потрібну ідею. Запам’ятайте: ви не повинні виконувати завдання за дитину, досить лише трішки її підштовхнути до правильного рішення.
Порада № 9. Вирішіть з чоловіком, хто з вас буде допомагати дитині з уроками
Для цього визначте, у кого з вас краще виходить пояснювати що-небудь. Це допоможе заощадити час на виконання домашніх завдань. Якщо ж ви виховуєте дитину самі, можна час від часу просити про допомогу когось із друзів або родичів.
Порада № 10. Проявіть співчуття й підтримку
Якщо навчання дається дитині важко, підтримайте її, проявіть співчуття. Іноді дітям задають досить складні завдання, і у вашої дитини можуть виникати проблеми з їх виконанням. Запитайте у вчителя, чи всім дітям у класі важко даються такі завдання, чи тільки вашій дитині. Якщо подібні проблеми спостерігаються в неї в класі, вчитель може провести тестування, щоб визначити причину цього. Хоча батькам і неприємно чути про те, що їхня дитина має проблеми з навчанням, діючи спільно з учителем, можна виправити ситуацію.
Порада № 11. Використовуйте позитивне підкріплення
Дітей необхідно мотивувати добре вчитися, виконувати домашні завдання й отримувати високі оцінки. Більшість дітей отримують задоволення від високих оцінок і досягнень у навчанні. Але якщо цього не відбувається, можна використовувати додаткові стимули. Не рекомендується заохочувати дитину грішми. Замість цього можна купити їй те, що вона давно хотіла, зводити її в кіно тощо. Ці речі стануть для дитини більш значущими, ніж грошове заохочення. Крім того, це зміцнить атмосферу любові й підтримки у вашій родині.
Немає коментарів:
Дописати коментар