Як повернути дитину до школи після канікул без стресу?

Нормалізуйте режим сну

Під час канікул дитина швидко відвикає від розпорядку дня. Як старшокласникам, так і молодшим школярам треба поступово повернутись до звичного режиму сну. Тим паче, що зима — важкий період для дитячого організму, який росте та розвивається. Мало вітамінів надходить в організм, тому й прокидатися зранку непросто, потрібен додатковий час на «розкачку».

Батькам варто пам’ятати, що школярам до 12 років слід спати не менше 8, а то й усі 9-10 годин. Тому, якщо заняття в школі починають о 9-й ранку, беремо дві години на збори та дорогу і вираховуємо: до ліжка треба йти не пізніше 22:00. У графік необхідно «вписуватися» заздалегідь: хоча б за кілька днів до повернення в школу. Старшокласникам буде достатньо восьми годин сну.

У перші дні після канікул уважніше придивіться до самопочуття вашого школяра. Якщо бачите, що зранку він млявий, роздратований — додайте кілька годин сну і не пресуйте ранніми підйомами.

Буває таке, що молодші школярики починають ранок зі сльозами: «Хочу спати». Не тисніть і не сваріться з дитиною. Можна навіть один раз піти на поступки: «Гаразд, сьогодні ти набираєшся сил і робитимеш завдання вдома, але спати ляжеш на дві години раніше». До речі, першокласникам бажано дати додаткову годину денного сну.

Не ігноруйте прогулянки і спортивні активності

Уроки фізкультури та руханки на перервах — це життєво необхідна частина дитячого розпорядку. Коли діти в холодну пору року сидять безвилазно вдома з гаджетами, настільними іграми і ТБ, вони втрачають фізичний тонус. Як наслідок — відчувають млявість у перші дні після канікул.

Дозвольте дитині рухливі ігри з друзями на вулиці. А самі влаштовуйте довгі прогулянки із сином чи донькою. Дитина має гуляти на свіжому повітрі протягом дня, а також півгодини перед сном. І це — незалежно від погодних умов. Добре, якщо маєте собаку — завжди є необхідність вивести її на подвір’я. До того ж дітям подобається грати з тваринами.

Узимку багато можливостей для того, щоб рухатися із задоволенням: ковзанки (краще на відкритому повітрі), катання на санях та лижах. Не лінуйтесь і сходіть із дитиною на боулінг, до квест-кімнати. Дитина буде в захваті і повернеться за парту в тонусі та повною сил.

Задовольніть потребу в спілкуванні

Соціалізація та спілкування з однолітками в школі — така ж важлива частина навчання, як і уроки. Тому зустріч із друзями та ігри з однокласниками можуть стати гарним стимулом, щоб повернутися до школи.

Після довгих канікул ви помітите, що дитина рветься гуляти з однолітками з подвійною силою. Не нервуйтесь і не забороняйте цього — дітям треба задовольнити потребу в спілкуванні. Поступово баланс навчання та розваг нормалізується.

Подбайте про здорове харчування

Не полінуйтесь навідатися до школи, щоб дізнатися, чим годують вашу дитину, а також чи встигає донька чи син поїсти під час великої перерви. Крім того, є сенс придбати для дитини новий яскравий ланч-бокс і термос із зображенням улюбленого мультяшного героя. Щодня давайте дитині корисні перекуси: кладіть до ланч-боксу сухофрукти, банани, мандарини, хурму і навіть домашні бургери із цільнозернового хліба із сиром і шматочками овочів.

У термос наливайте смачні та корисні напої, які любить ваша дитина: какао, чай з імбиром, лимоном, обліпихою та медом. Це не тільки важливо для здоров’я та самопочуття, а й створить хороший настрій. А з ним бувають проблеми після довгого періоду свят.

Не сваріть за оцінки

Батькам не слід хвилюватися, що під час тривалих канікул дитина «все забула».

Якщо насправді призабула щось і приносить додому не найвищі оцінки в перші тижні навчання — не дратуйтесь і не сваріть. Краще порадійте за дитину: значить, вона дійсно добре відпочила.

Не тисніть з надмірним навантаженням у перші тижні. Доповнювати режим позашкільними гуртками та додатковими заняттями потрібно поступово і дозовано. Надмірні навантаження зараз не будуть ефективними. Курси іноземної мови, заняття з репетиторами — зачекають. А ось спортом і музикою краще починати займатись одразу, якщо це подобається дитині. Найголовніше правило: частіше запитувати дитину, чим вона справді цікавиться та захоплюється.

Складіть «карту тижня»

Далеко не всі діти ладнають із тайм-менеджментом. Дорослим, які звикли до мультитаскінгу, зрозуміти це часом важко. Але спробуйте і допоможіть вашому школяру скласти розклад на день і тиждень. Не треба примусу, робіть це у формі забави.

Повісьте на видному місці «карту тижня» з наклейками, стікерами і смайлами. Окрім шкільних занять внесіть туди гуртки, спортивні активності та обов’язково — розваги: походи в кіно, до театру, у гості. Позначте на карті-календарі дні народження друзів вашої дитини, а також майбутні поїздки та походи. Дітям зазвичай дуже подобаються такі календарі, і вони охоче дотримуються яскравого розкладу, який створили власноруч.

Вигадайте приємні стимули

Важливо знайти для дитини додаткову мотивацію, щоб вона хотіла повернутися до школи після тривалої перерви. Для молодших школярів та учнів середньої школи таким стимулом може бути похід до канцелярського магазину: нові яскраві зошити, модні ручки й фломастери сприятимуть натхненню. Чи, як мінімум, бажанню писати або малювати.

Якщо у вас старшокласник, пам’ятайте, що він піклується про зовнішність, навіть якщо не розповідає вам про це. Тому з підлітком доречно буде піти до магазину і купити новий одяг, який він обере самостійно. Обновка — ще один стимул повернутися в школу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ЯКІ ПЕРЕЖИВАЮТЬ НЕПРОСТІ ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ У ВИХОВАННІ ПІДЛІТКІВ

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ЯКІ ПЕРЕЖИВАЮТЬ НЕПРОСТІ ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ У ВИХОВАННІ ПІДЛІТКІВ

1. Ніколи не лайте свою дитину за захоплення (якщо, звичайно, не хочете, щоб вона назавжди від вас замкнулася в собі). Не жартуйте на «цю тему». Зрозумійте, усе це дуже серйозно. Не варто переконувати сина або дочку в тому, що їхні почуття безглузді, що все колись мине. Дитина живе зараз, тут і тепер — усі ваші аргументи для неї нічого не важать.

2. Почніть самі цікавитися кумирами й захопленнями ваших дітей. Разом послухайте улюблену музику дочки або сина. До речі, чудовою є нагода почати спільно вивчати іноземну мову, щоб зрозуміти, про що співає той, перед ким сьогодні ваша дитина вклоняється.

3. Не відмовляйте дітям у придбанні плакатів, символіки, квитків на концерти. Краще укладіть із ними своєрідний договір. Гарні оцінки у школі, здоровий спосіб життя в обмін на матеріальну підтримку їхніх інтересів (відвідування виступів улюблених груп, придбання модних журналів тощо).

4. Спробуйте розширити коло інтересів дитини. Заняття спортом, спільні прогулянки, читання книжок й обговорення прочитаного — усе це гарантовано скоротить час перебування вашого нащадка в компанії, яка не викликає у вас схвалення, допоможе підліткові не «зациклюва­тися».

5. Намагайтеся більше хвалити свого сина або дочку за будь-які досягнення в навчанні чи спорті. Діти, не позбавлені батьківської уваги, зазвичай знають собі ціну й не бояться плисти проти течії. Вони не шукатимуть такі необхідні їм підтримку й любов на стороні. І тому просто любіть їх — без умов та умовностей. Тоді ви завжди знайдете шлях одне до одного.


Профілактика емоційного вигорання

Так як зараз гостро постає питання не вигоріти емоційно у зв'язку з умовами дистанційної праці, розуміти власні особистісні кордони, зберегти мотивацію до діяльності, пропоную переглянути посилання:

ВЧИТЕЛЬ І ЙОГО ОСОБИСТІ КОРДОНИ 

ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ І ЯК З НИМ СПРАВЛЯТИСЯ

ЯК ПІДТРИМУВАТИ ВЛАСНУ МОТИВАЦІЮ

50 видів навантажень, які варто спробувати для поліпшення пам’яті



Розумові здібності та швидкість вирішення задач з віком втрачаються. Наш мозок щороку стає трішки повільнішим, адже зв’язок між нервовими клітинами погіршується від недостатнього навантаження. Пропонуються різноманітні вправи, з яких кожен зможе знайти щось для себе.

50 видів навантажень, які потрібно робити для поліпшення пам’яті
  • Вирішуйте загадки і головоломки.
  • Розвивайте амбідекстрію – використовуйте свою неголовну руку, щоб чистити зуби, розчісуватися; поміняйте місцями ніж і виделку (для праворуких - задіяти ліву руку, для ліворуких - праву).
  • Звертайте увагу на невизначеність і двозначність – навчіться любити парадокси та оптичні ілюзії.
  • Заблокуйте на час одне або кілька почуттів (слухайте музику із заплющеними очима).
  • Знаходьте зв’язок між непов’язаними на перший погляд темами.
  • Навчіться використовувати різні розкладки клавіатури.
  • Знаходьте нові способи використання звичайних предметів (наприклад, скільки різних способів застосування листка паперу, пляшки і т.п. ви можете запропонувати?).
  • Спростовуйте свої припущення.
  • Розвивайте творче мислення.
  • Завжди виходьте за рамки першої «правильної» відповіді, яка приходить в голову.
  • Транспонуйте реальність – завжди запитуйте себе: «А що, якщо?».
  • Переверніть картинку на робочому столі комп’ютера догори ногами.
  • Вирішуйте побільше логічних завдань.
  • Малюйте.
  • Навчіться жонглювати.
  • Займайтеся спортом.
  • Тримайте поставу.
  • Пийте багато води.
  • Користуйтеся паличками для їжі.
  • Дихайте глибоко.
  • Слухайте класичну музику.
  • Позбавтеся від прокрастинації (не крадіть час на непотрібні справи).
  • Змініть стиль одягу.
  • Грайте в шахи та інші настільні ігри.
  • Розвивайте почуття гумору – придумуйте свої жарти.
  • Розвивайте спостережливість. Наприклад, звертайте увагу на жовтий колір протягом дня або інші подібні між собою предмети навколо.
  • Ведіть щоденник.
  • Вчіть іноземну мову.
  • Вчіться програмуванню.
  • Промовляйте довгі слова навпаки.
  • Зробіть перестановку меблів.
  • Вчіть вірші.
  • Вчіть скоромовки.
  • Виконуйте арифметичні розрахунки усно.
  • Запам’ятовуйте імена людей.
  • Медитуйте.
  • Міняйте швидкість виконання звичних справ – спробуйте робити щось дуже повільно або дуже швидко.
  • Не робіть багато справ одночасно.
  • Поставте себе на чуже місце – уявіть, як інші люди вирішували б ваші проблеми.
  • Знайдіть час для усамітнення і відпочинку.
  • Прийміть зобов’язання постійно вчитися чомусь новому.
  • Здійсніть самостійну подорож за кордон.
  • Знайомтеся з роботами визнаних геніїв.
  • Конкуруйте з кимось.
  • Не оточуйте себе лише однодумцями – вислухайте людей, які не згодні з вами.
  • Влаштовуйте мозковий штурм.
  • Запам’ятовуйте цитати.
  • Читайте класику.
  • Говоріть вголос про свої проблеми.
  • Опишіть якийсь випадок зі свого життя в найдрібніших подробицях.

13 листопада - Всесвітній день доброти

Дуже доброю традицією для багатьох країн стало щорічне святкування 13 листопада Всесвітнього дня Доброти (World Kindness Day), датою для якого був вибраний день відкриття в 1998 році в Токіо 1-ї конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement). В даному заході брали участь представники Австралії, Канади, Японії, Таїланду, Сінгапуру, Великобританії і США (пізніше до Руху приєдналися й інші країни). Сама організація «Всесвітній рух доброти» була створена в Японії роком раніше, в 1997-му, і зібрала під свої прапори» однодумців руху доброти з різних країн – волонтерів та добровольців, які з року в рік невпинно діють по всьому світу і своїми справами надихає людей на здійснення добрих вчинків. І сьогодні приєднатися до них можуть всі бажаючі зробити добрий, щирий, благородний вчинок. Тим більше, що основне спілкування учасників Руху відбувається за допомогою інтернету, де на своїх ресурсах вони розповідають про ідеї благих справ і способи їх втілення. 

Не секрет, що в сучасному високотехнологічному і швидкісному світі все частіше людські почуття та моральні якості відходять на другий план, і зокрема – доброти серед нас стало набагато менше – цей факт, на жаль, очевидний. Тому сьогоднішнє свято – ще один привід згадати про такій якості і категорії людських відносин як Доброта і об’єднати існуючі в різних країнах руху за доброту, щоб допомогти людям усвідомити, що робити добро – це зовсім нескладно, а результат у добрих справ і вчинків колосальний. 

Ще одна мета Всесвітнього дня Доброти, за словами його засновників, – сприяти об’єднанню різних націй, незважаючи на мовні та культурні відмінності. Адже тільки на основі щиро добрих справ і вчинків можна досягти єдності і взаєморозуміння, зберігши при цьому самобутність і унікальність. Ще раз скажемо, що творити добрі справи – неймовірно просто, добро не вимірюється грошима, часом – не вимагає багато часу і сил, головне – почати. Навіть просто добра усмішка незнайомій людині – вже здатна творити чудеса, в тому числі й для самої людини, хто це Добро робить. Адже крім того, що добрі справи підвищують всім настрій, вони ще й як не можна краще впливають на самопочуття, підвищують життєвий тонус. 

Згідно з дослідженням психологів і лікарів з різних країн, люди, які щодня роблять добрі справи, краще почуваються і фізично, відчувають своє життя більш гармонійним, володіють кращим імунітетом, а значить – вони менше хворіють і довше живуть. І все це навіть підтверджена практичними дослідженнями – коли людина робить щось хороше іншим людям, у неї підвищується рівень лімфоцитів і розширюються судини, це веде до правильної роботи серця; мозок виробляє велику кількість ендорфінів (відомих як «гормони задоволення»), які мають заспокійливий ефект, нейтралізують дію стресу, полегшують депресію. Нарешті, чуйність супроводжується душевним підйомом, що межує з ейфорією, що пояснюється виробленням гормону серотоніну, який регулює настрій. 

Приєднуйтесь і ви до цього доброго, чудового свята. Адже це так просто – посміхніться прохожому, обійміть батьків або друга, зробіть комплімент колезі або начальнику, подаруйте квіти сусідці чи незнайомці, зателефонуйте друзям і скажіть їм, які вони чудові, переведіть бабусю через дорогу, але тільки ту, якої точно треба на іншу сторону проїзної частини, змайструєте і повісьте на вулиці годівницю для птахів, нагодуйте бездомне кошеня чи цуценя… І цей список можна продовжувати довго. Все це займе мало часу і зусиль, але ефект буде колосальним. Адже з кожним таким, простим по суті вчинком, стає комусь краще, а значить – і більше доброти в світі. І важливо пам’ятати, що такими справами – проявами чуйності, симпатії, щедрості, дружелюбності, любові, благородства – ми вчимо робити добро і наших дітей. І, звичайно ж, бажано творити добро щодня, а не лише сьогодні.

Підказки від арт-терапевта

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО...

1. Втомився - малюй квіти.

2. Злий - малюй лінії.

3. Болить - ліпи.

4. Нудно - заповни листок паперу різними кольорами.

5. Сумно - малюй веселку.

6. Страшно - плети макраме або роби аплікації з тканин.

7. Відчуваєш тривогу - зроби ляльку-мотанку.

8. При обуренні - рвіть папір на дрібні шматочки.

9. Відчуваєш занепокоєння - складай орігамі.

10. Хочеш розслабитися - малюй візерунки.

11. Важливо згадати - малюй лабіринти.

12. Відчуваєш незадоволення - зроби копію картини.

13. Відчуваєш відчай - малюй дороги.

14. Треба щось зрозуміти - намалюй мандали.

15. Треба швидко відновити сили - малюй пейзажі.

16. Хочеш зрозуміти свої почуття - малюй автопортрет.

17. Важливо запам'ятати стан - малюй кольорові плями.

18. Якщо треба систематизувати думки - малюй соти або квадрати.

19. Хочеш розібратися в собі і своїх бажаннях - зроби колаж.

20. Важливо сконцентруватися на думках - малюй крапками.

21. Для пошуку оптимального виходу із ситуації - малюй хвилі і кола.

22. Відчуваєш, що «застряг» і треба рухатися далі - малюй спіралі.

23. Хочеш сконцентруватися на меті - малюй сітки і мішені.

Як уникнути вигорання?

Справа може бути не в мотивації в цілому. А в тому, що ресурсів вже не залишилося. В цей період дистанційного спілкування кількість випадків психологічного вигорання людей радикально підвищилося. Тому, щоб не опинитися у ситуації, коли вже енергії немає, можна зробити наступне:

1. Помітити ознаки

Так, перший і найголовніший крок - помітити, що щось не так. Ознаками початку можуть бути втрата концентрації, розмиті цілі, знецінювання своєї праці, складнощі в особистих відносинах та навіть незрозумілий біль у м'язах або напруження. 

2. Знайти джерело

Складно щось змінювати, якщо ми не знаємо, що змінювати. Можливо завелике навантаження для нас на роботі, або ж складні особисті відносини, або ж просто ми не перемикаємося на інші справо. Щось тягне забагато енергії і це потрібно визначити.

3. Визначити миттєві можливі зміни

Тобто, що ми можемо зробити з цим одразу. Можливо відмовитися від якогось проекту, або відмінити якусь подію. Тобто зробити щось, що миттєво зменшить навантаження.

4. Проаналізувати свої опції

Ясно, що не завжди можна миттєво відмовитися від якоїсь частини роботи. Тому потрібно проаналізувати, що є зараз, яка перспектива, що можна зробити у майбутньому. Якесь гарне рішення може бути зовсім неочевидним на перший погляд.

5. Поговорити з близькими людьми

Якщо ми вже втратили енергію, то ще шукати якісь шляхи вирішення може бути надскладно. Поговоріть з близькими людьми, подумайте разом над опціями. Ми можемо банально не бачити виходу, оскільки ми знаходимся усередині ситуації.

6. Повернути контроль

Над часом, над ситуацією. Спробуйти виставити пріорітети, попросіть про допомогу, залишайте роботу на роботі.

7. Виставити межі

Ми спокійно можемо вигоріти, якщо беремо забагато зобов'язань на себе. Тому у нагоді буде, наприклад, кнопка "Я подумаю" перш ніж говорити людям "так". Спробуйте візуалізувати на що саме ви хочете погодитися, подумайте чи маєте ви на це час та енергію, та яку саме користь це принесе особисто вам. 

8. Звернути увагу на свої потреби

Так, ви маєте достатньо спати, мати час на фізичні вправи, час на рідних людей, час на себе, та гарно харчуватися.

І пишіть список, що робить вас щасливими, та кожного дня виконуйте щось з цього списку.


Гімнастика для мозку
Кожного дня на дітей обвалюється велика кількість інформації, яку необхідно обробляти. Кожного дня їм треба приймати рішення та знаходити вихід із ситуацій. Кожного дня дітям треба вирішувати складні завдання у школі. Усім цим керує мозок. Тому, для того, щоб він працював як годинник та швидко генерував ідеї і встигав справлятися з новою інформацією, потрібного його тренувати. Познайомтеся з вправами для щоденної прокачки мозку, які будуть корисними як дітям, так і батькам.

Гімнастика для мозку. Урок 1 

Гімнастика для мозку. Урок 2

Гімнастика для мозку. Урок 3

Гімнастика для мозку. Урок 4

Гімнастика для мозку. Урок 5

Як планувати в умовах невизначеності

Планування - важлива навичка. Вона допомагає ефективно використовувати час, рухатися у важливому для нас життєвому напрямку та балансувати різні сфери життя. Але не так просто планувати в часи, коли не впевнений в тому, що відбуватиметься завтра. 

Пропоную ознайомитися з кількома трюками, які допоможуть планувати навіть в умовах невизначеності:

🧭 Звіряйся з внутрішнім компасом

Цінності - це ті внутрішні орієнтири, які не дають нам заблукати в житті. Вони відповідають на питання "як я хочу жити?". Наприклад: "моя цінність - захищати інших", "бути професіоналом своєї справи", "бути чесним" або "піклуватись про безпеку своєї родини". Важливо планувати діяльність згідно власних цінностей, щоб робити не те саме, що сусід чи побратим, а важливі для себе речі. 

🎯 Визнач цілі

Став конкретні, досяжні, вимірюванні цілі. У турбулентні часи, в першу чергу, зосередься на короткотермінових цілях (день, тиждень та, можливо, місяць). Намагайся зосередитись на тому, що можеш робити тут і зараз. Іди маленькими кроками, постійно звіряючись із ресурсами та навколишнім середовищем. Наприклад, зараз доволі складно запланувати сімейну відпустку за кордоном у серпні, але цілком реально виїхати відпочити у ліс на найближчі вихідні.

Маленькі кроки, які допоможуть реалізувати цілі:
- записуй важливі задачі в тижневий календар;
- щоранку більш детально плануй день;
- створюй списків задач і викреслюй з них виконані;
- вписуй нову діяльність до сформованої щоденної рутини (наприклад, додай тренування перед сніданком, а читання - після обіду).

👨‍💼 Май план Б

В умовах, коли обставини швидко змінюються, важливо розвивати гнучкість та творче мислення. Наприклад, на завтра було заплановане тренування в парку, але раптово ввели обмеження на пересування у громадських місцях. У такому випадку важливо обдумати альтернативу запланованої діяльності у змінених умовах. Наприклад, знайти комплекс домашніх тренувань на ютуб.

Так само можна замінювати заплановані задачі в рамках різних цінностей. Наприклад, тренування - це сфера турботи про себе, а замінити її можна на прибирання, яке знаходиться на межі сфер турботи про себе та турботи про близьких.

❓ Коли умови раптово змінюються, а плани руйнуються, постав собі корисне питання “Що найменшого я можу зробити зараз у заданих умовах для слідування своїм цінностям?”

Ну і звісно, піклуйся про психічне здоров'я і бережи себе.

"ЯКІСНА ПОХВАЛА"

Такі оціночні слова, як хороша, гарна, фантастична не зовсім підходять для якісної похвали. Якщо дитину так хвалять, у неї може виникнути відчуття типу «якщо я не зроблю щось добре, то мене засудять». Така похвала має зворотній бік: хвалити – значить оцінювати.

Тому хвалити треба правильно.
Якісна похвала складається з таких частин:
1. Опишіть, що ви бачите. «Я бачу чисту підлогу, рівно застелене ліжко і книги, акуратно виставлені в ряд на поличці»
2. Опишіть, що ви відчуваєте. «Так приємно заходити до цієї кімнати!»
3. Узагальніть все яким-небудь словом: «Ти склав свої олівці, крейду і ручки і розклав їх в різні коробки. Ось що я називаю організацією!». 
Суть в тому, щоб знайти таке слово, яке «продемонструє» вашій дитині щось таке, чого вона не знала про себе раніше. Таким чином з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони.

 ПРИТЧА "МІШОК ПРОБЛЕМ"

Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка, голова нахилена вперед, а погляд спідлоба був тривожним і пильним.
– Ти втомилася, мила жінко? – Стурбовано спитав Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.
– Дякую, але я не можу тут розсиджуватися, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапилося? Ніколи собі цього не прощу!
– Чого ж ти не готова собі пробачити?
– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я якраз і прийшла попросити тебе: Господи, спаси і сохрани його!
– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?
– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він вдариться, і йому буде боляче.
– Що ж, наступного разу він буде обережнішим, тому що на своїй шкурі дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ж ти не хочеш дати йому навчитися?
– Тому що хочу позбавити його від цього болю! – Пристрасно вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.
– А впасти він може всюди … – задумливо відповів Господь. – Навіть з власного ліжка можна впасти, хіба ні?
– Ну так … Але ж є таке прислів’я – «знав би, де впасти, так соломки б підстелив». Ось я і намагаюся захистити його.
– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломкою з усіх боків? Добре. Дивись!
І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Солома потрапила точно в ціль: вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх негараздів, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається рухатися то туди, то сюди, розсунути солому, пробратися крізь неї, але все марно: солома пересувалася разом з ним, готова, якщо що, пом’якшити удар. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то у відчай, то в лють. А зрештою, він дістав звідкись сірники і підпалив солому. Спалахнуло полум’я, і ​​всю картину миттєво затягнуло димом.
– Синку! – Закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!
– Хочеш підкинути в багаття ще соломки? – Запитав Господь. – Май на увазі: чим більше соломки підстеляють батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, людина може і зовсім почати марнувати життя. Адже вона не буде знати, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж …
– Але я не можу цього допустити! – Проридала жінка. – Мій мішок соломки врятує його!
– Ти думаєш, що це мішок соломи, але ти помиляєшся, – відповів Господь. – Насправді це – Мішок Проблем. Всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тебе живуть, всі страхи, якими ти наповнена, знаходяться в цьому мішку. Все, про що ти думаєш і тривожишся, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина втомилася … Залиш цей мішок, дай сину свободу, а я подбаю про нього і захищу його!

Вікові особливості самостійності дитини

Самостійність - якість особистості, завдяки якій людина може сама ставити перед собою цілі і завдання, продумувати формат їх виконання, брати на себе відповідальність за діяльність і наслідки, а так само частіше приймає нетрадиційні рішення.

Для позначення хто ж така самостійна дитина, можна ввести критерії або ознаки самостійності:
- дитина починає проявляти ініціативу
- творчо вирішує різні завдання
- починає відчувати власну відповідальність за досягнення поставлених цілей
- проявляє велику наполегливість
- контролює і оцінює власні дії.

Вікові особливості при формуванні самостійності:
Перш ніж перейти до прочитання цієї таблиці, прохання врахувати, це не непорушні правила, і вік вказано приблизно. Ставтеся до своєї дитини з індивідуальним підходом. Відштовхуючись від цієї інформації, ви зможете припустити, як діяти.
До кінця 1 року дитина вже здатна робити самостійні дії (сідає, бере іграшку і. Т.д.)
2 - 3 роки. Починає розвиватися ініціатива, але разом з тим, дитина наслідує дорослого. Важливо дати дитині відчути задоволення від самостійного виконаного дії. Цей період називають кризою 3 років. З'являється відома фраза: «Я сама» і тут важливо заохочувати самостійність дитини, безумовно не забуваючи про безпеку.
3 - 4 роки. З'являється усвідомлення своєї значущості при виконанні самостійних дій.
4 - 5 років. Самостійними діями, стають ті дії, які доведені до автоматизму і всі завдання вирішуються звичним способом.
5 - 6 років. Стійкий характер самостійності + з'являється творча складова і знову зростає ініціативність.
6 - 10 років. Ключові діяльності: навчальна та ігрова. Навчальна діяльність: потреба мислити самостійно, знаходити способи рішень для нової ситуації, ставити перед собою завдання і шукати підхід до їх вирішення. Ігрова діяльність: Відпрацювання самостійності в сюжетно-рольових іграх, вміння вживатися в роль, приймати рішення виходячи з цієї ролі, вміння контролювати гру і свої вчинки в ній.
10-12 років. Початок підліткового віку, з'являється опір турботі і ніжності з боку батьків, виявляє непослух і активно відділяється від батьків. Необхідно терпляче проявляти увагу, участь, обговорювати початок дорослішання.
12-14 років. Активна фаза боротьби за незалежність, намагається окремо проводити час, закривається в кімнаті, не розповідає про своє життя, на запитання відповідає коротко, часто піднімає питання про свої права, може не контролювати свою промову. Важливо знаходити рівновагу між правами і обов'язки в обговоренні, емоційно не реагувати на емоційні спалахи підлітка, відокремлювати реальні почуття від того, що він вам говорить в пориві конфліктів. Залишатися дорослим.
14-16 років. Апогей незалежності, авторитетними людьми стають однолітки або інші дорослі. Свою думку або думку авторитетної людини ставить на чільне місце, не прислуховується до слів батьків. На жаль вважає, що саме з ним нічого не трапиться. Важливо в цей період зважати на думку підлітка (інакше він не навчиться зважати на вашу), підтримувати його і не нав'язувати своє бачення ситуації. Не забувайте говорити з позиції «Я», про те, що ви відчуваєте, а не те, як він робить погано. Марно забороняти спілкуватися з друзями, які вас не влаштовують, це буде викликати тільки негатив і заперечення.
16-18 років. Вихід з підліткової кризи, «повернення до себе». Починає прислухаються до думки батьків, звертатися за допомогою, переймають від батьків те, що на їх погляд здається важливим і готові перейняти риси і якості батьків. У цьому віці необхідно бути акуратним, підліток це той самий дорослий, який вже усвідомив, що дорослішає, але ще не подорослішав. Необхідно підтримати підлітка в його починаннях, завищувати оцінку його успіхів, надати йому право брати на себе відповідальність за свої вчинки, за своє життя, послабити контроль.

Розвиваючи навички, самостійності, пам'ятайте про те, що ваша дитина зможе зробити на базі того, що вже вміє.
Як ви можете сформувати самостійність у вашої дитини:
- заохочуйте ініціативу;
- дочекайтеся прохання про допомогу;
- зменшіть контроль;
- дайте дитині робити ті речі і дії, які вона вже вміє;
- дозвольте йому робити вибір самому;
- закріпіть домашні обов'язки;
- хваліть, не загострюйте увагу на помилках;
- дозвольте дитині знаходити собі заняття самій;
- подавайте приклад.

Ваша дитина - це людина, і те, як ви будете взаємодіяти з нею зараз, створить грунт для її взаємодії з людьми в майбутньому.

Вправи для зниження тривожності та емоційного контролю у дитини

Вправа «Апельсин»
Дитина лежить на спині, голова трохи набік, руки і ноги злегка розставлені в сторони. 
Попросіть дитину уявити, що до її правої руки підкотився апельсин, нехай вона візьме його в руку і почне вичавлювати сік (рука повинна бути стиснута в кулак і дуже сильно напружена 8-10 секунд). 
«Розіжми кулачок, відкоти апельсин (деякі діти уявляють, що вони вичавили сік), ручка тепла … м’яка … відпочиває …» 
Потім апельсин підкотився до лівої руки. І та ж процедура виконується лівою рукою. 
Бажано робити вправу 2 рази (при цьому поміняти фрукти), якщо вона виконується лише одна; якщо в комплексі з іншими вправами – досить одного разу (з лівою і правою рукою).

Вправа «Черепаха» 
Вправа робиться лежачи, краще на боці або животі. 
Попросіть дитину уявити, що вона маленька черепашка, яка лежить на жовтому пісочку (або м’якій травичці) біля прозорого струмочка (річки, озера чи моря – за бажанням дитини). 
Гріє сонечко, черепашці тепло і добре. Ручки і ніжки розслаблені, шийка м’яка … Раптом з’явилася холодна хмара і закрила сонечко. Черепашці стало холодно і незатишно, і вона сховала ніжки, ручки і шийку в панцир (дитина сильно напружує спину, злегка вигинаючи її і зображуючи тим самим панцир, і так само напружує шию, руки і ноги, ніби втягуючи їх під панцир; 5 10 секунд). Але ось хмара полетіла, знову виглянуло сонечко, знову стало тепло і добре. Черепашка зігрілася, і її шия, ручки і ніжки стали теплими і м’якими і знову з’явилися з-під панцира (спина розслабляється 5-10 секунд).

Гра «Емоційний крокодил» 
Кожен з учасників групи по черзі обирає картку "Емоцію" наосліп, яку інші не бачать, і демонструє дану емоцію мімікою, тілом, голосом, рухами. Учасники групи впізнають і називають емоцію. Хто перший відгадав, той наступний обирає картку. Якщо хтось не знає, як продемонструвати певне почуття, написане на картці, то може відкласти цю картку вбік і взяти іншу.