Підготовка до ЗНО

 Сьогодні шлях вступу до вищого навчального закладу пролягає через складання зовнішнього незалежного тестування, тому воно має таке велике значення для випускників. Це порівняно нове явище для нашого суспільства. А щоб засвоїти щось нове, треба докласти зусиль. І результат буде залежати не тільки від того, скільки людина витратить енергії на його досягнення, але й від того, наскільки вона психологічно готова до цих випробувань, та наскільки інші допомагають та підтримують її у досягнені поставленої мети.

 Усім добре відомий той факт, що на результативність розумової діяльності значною мірою впливає емоційний стан, у якому перебуває людина. Часто найбільшою проблемою в ситуації складання тестів постають наші хвилювання. Гормон, який виділяється у момент, коли людина відчуває страх, впливає на пам’ять. Це може бути причиною того, що деякі учні на іспитах повністю забувають вивчений матеріал. 

Сьогодні приділяється велика увага психологічній підготовці учнів до ЗНО. Психологічний супровід учнів під час зовнішнього незалежного оцінювання передбачає, перш за все, профілактику стресів та психологічну підготовку до процедури тестування. Основна мета психологічної підготовки школярів до ЗНО – це забезпечення оптимальної реалізації їх психічних можливостей та проявлення у максимальній ступені отриманих знань, умінь та навичок під час незалежного тестування.

Процедура проходження незалежного зовнішнього оцінювання – діяльність складна. Вона відрізняється від звичного досвіду учнів і пред’являє особливі вимоги до рівня розвитку психічних функцій. Незалежне зовнішнє тестування має ряд особливостей, які можуть викликати у випускників різні труднощі – когнітивні, особистісні або процесуальні. Для подолання когнітивних труднощів необхідно рухатися у двох напрямках: освоювати навички роботи з тестами і допомагати випускнику виробляти індивідуальну стратегію діяльності. І якщо навички роботи – це більше педагогічне завдання, то вироблення індивідуальної стратегії – це завдання психологічне. 

Особисті труднощі, як правило, пов’язані з підвищеним рівнем тривоги взагалі та на іспиті зокрема, що призводить до дезорганізації діяльності, зниження концентрації уваги і працездатності. Психологічні заходи по профілактиці та подоланню проявів тривожності передбачаються не тільки з учнями, але й з педагогами і батьками. 

Процесуальні ж труднощі спричинені в основному недостатнім знайомством із процедурою іспиту і їхнє подолання має орієнтуватися на оволодіння дітьми специфічними навичками, що визначаються особливостями процедури ЗНО. 

Психологічна підготовка до ЗНО має складатися з декількох компонентів:

– Фронтальна підготовка учнів, що надає їм необхідну інформацію про правила й норми процедури ЗНО та спрямована на вироблення індивідуального стилю роботи.

– Вироблення індивідуальних стратегій підтримки для конкретних учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

– Залучення батьків: ознайомлення їх зі специфікою ЗНО. 

Оскільки оцінка знань учнів за допомогою тестування не є повсякденним явищем в їхньому житті, тому складання досі невідомого ЗНО уявляється як щось страшне і в той же час неминуче. Для того, щоб знизити тривогу учнів з приводу самої процедури ЗНО, необхідно дати їм можливість ознайомитися з нею на власному досвіді. 

Хочеться відмітити як позитивне в цьому навчальному році проходження випускниками процедури пробного зовнішнього незалежного тестування. Сподіваємося, що такий досвід допоможе учням ознайомитися з організаційними умовами проведення тестування, а також з’ясувати рівень своїх навчальних досягнень, і, як наслідок, уникнути зайвого хвилювання та зосередитися саме на виконанні тестових завдань.

 Під час підготовки до ЗНО учням краще зосередитися на вивченні та повторенні навчального матеріалу. Для того, щоб ця діяльність була плідною, бажано правильно організовувати свій час та планувати роботу. Працювати краще «на свіжу голову», чітко визначаючи обсяг і зміст роботи. Доцільно структурувати матеріал за допомогою планів, схем, причому робити це в письмовому вигляді. При засвоєнні нової інформації важливо розуміти її, а не запам’ятовувати механічно. Не рекомендується вивчати новий матеріал безпосередньо перед іспитом, оскільки це може призвести до забування раніше засвоєного. Краще за два тижні до іспиту займатися повторенням та закріпленням пройденого матеріалу. Відповіді на найбільш складні питання бажано розгорнуто розказати комусь. 

Обов’язково потрібно чергувати роботу й відпочинок. За два–три дні до тестування слід відпочити. Інакше може виникнути перевтомлення, яке зведе всі зусилля нанівець. 

Готуючись до тестування, старшокласникам важливо відчувати допомогу з боку дорослих. Це може бути як підтримка інформаційного характеру стосовно питань проходження процедури ЗНО або опрацювання навчального матеріалу, так і психологічна настанова, переконання в тому, що за умови серйозної підготовки й виявлення ґрунтовних знань випускник може сподіватися на гарні результати. Така допомога має надаватися учням не лише батьками, а й педагогами, психологами. Під особливою увагою дорослих повинні залишатися тривожні, невпевнені в собі випускники. Бажано, щоб такі діти не отримували на свою адресу негативних оцінок, не піддавались критиці. Краще підбадьорювати їх, вселяти впевненість у власних силах. 

Психологами навчальних закладів сплановано та проведено роботу з учнями щодо оволодіння останніми навичками саморегуляції в стресових ситуаціях, удосконалення навичок самоорганізації (уміння планувати діяльність, розподіляти робочий час, здійснювати аналіз та контроль за результатами діяльності). У разі необхідності психологи залучають учнів до участі в корекційно-розвиваючих заняттях, спрямованих на розвиток уміння концентрувати та розподіляти увагу, виділяти головне і другорядне, а також тренування пам’яті. Крім того, психологи надають допомогу учням у виробленні індивідуальної стратегії діяльності. 

Рекомендації випускникам

ü  Необхідно організувати підготовку до тестування за планом (тижні, дні, години). Складаючи розклад на кожен день занять, чітко визначитися з тим, що саме сьогодні буде вивчатися, які розділи і теми. Психологи рекомендують починати із самої цікавої теми – це допоможе ввійти у робочу форму. 

ü  Рекомендується наступний графік занять: після години занять робити перерву на 10 хвилин. Після 2-3 годин роботи можна перепочити півгодини, перекусити, а потім позайматися ще 3-4 години і відпочити не менше 2 годин, включаючи обід і прогулянку. 

ü  Напередодні складання ЗНО учням необхідно добре виспатися та відпочити. Заздалегідь підготувати все необхідне для наступного дня: одяг, документи (паспорт, свідоцтво про народження, сертифікат, картку запрошення), 2 чорні гелеві ручки, а також годинник (якщо є). Виходячи з дому, впевнитися, чи всі необхідні речі ви взяли з собою. На пункт тестування прийти вчасно (можливо, навіть залишити собі додатковий час на непередбачувані обставини, як-то проблеми з транспортом). 

ü  Під час тестування дотримуватися правил поведінки, які передбачені процедурою ЗНО. У ході роботи з тестами слід бути максимально зосередженими: перш ніж виконувати завдання, уважно прочитати інструкцію, адже саме неуважність призводить до того, що дехто з учасників тестування не може проявити свої справжні знання. Бажано слідкувати за часом і раціонально розподіляти його. 

ü  У разі порушення процедури тестування учень може подати апеляцію, яка пишеться одразу після тестування, не виходячи з аудиторії. Апеляція щодо несправедливого, на думку випускника, оцінювання його знань подається після отримання сертифіката. 

Рекомендації батькам

v  Напередодні тестування не треба підвищувати тривожність дитини – це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно “зірватися”. Бажано підвищувати впевненість дітей у собі, частіше звалити, підбадьорювати, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок. 

v   Батькам необхідно слідкувати за самопочуттям дитини. Ніхто, крім батьків, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов’язаного з перевтомою. 

v   Під контролем повинен бути режим підготовки дитини: не допускати перевантажень, чергувати заняття з відпочинком. Для занять у дитини має бути зручне місце. 

v  Батьки повинні забезпечити калорійне харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку. 

v  Потрібна допомога дітям у розподіленні часу та тем по днях. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, їй треба показати, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д. 

v  Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями треба привчати дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність.Напередодні іспиту необхідно забезпечити дитині повноцінний відпочинок.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВСТАНОВИТИ КОНТАКТ З ВЛАСНИМИ ПОЧУТТЯМИ

 Як часто в житті ми стикаємося з людьми, яким важко говорити про свої почуття. Що вже там говорити, навіть ідентифікувати їх буває непросто.

«А що ж я зараз відчуваю?»

«Що відбувається зі мною в даний момент?»

Відповіді на ці питання для багатьох можуть бути зовсім не очевидними і можуть навіть поставити в глухий кут.

Контакт з почуттями закладається в дитинстві, і в цей період дуже важливо, щоб батьки прислухалися до своєї дитини, до того, що вона відчуває. Необхідно створити міцний фундамент для розвитку чуттєвої сфери.

1.Наприклад, дитина впала, забила коліно і плаче. Їй боляче. У цій ситуації дитина може почути від дорослих:

«Ну що ти плачеш? Ти несильно вдарився, не так уже й тобі боляче. Давай-но швидко піднімайся».

Неважливо, сильний біль відчуває дитина чи ні, вона в будь-якому випадку фізично його відчуває. У цей момент важливо, щоб значимий дорослий приєднався до дитини і промовив з нею її почуття:

«Я бачу, що тобі боляче. Розумію, що ти засмутилася через це. Будь-якому було б неприємно в такій ситуації. Я поруч, я з тобою, давай зараз потремо коліно, воно швидше пройде ».

У разі, коли приєднання не відбувається, і дитина чує, що відчуває якісь «неправильні» почуття, то контакт зі своїм тілом в цей момент втрачається. «Начебто я відчуваю, що мені боляче, а значимий для мене дорослий говорить, що це не так. Виходить, що я не маю право зараз відчувати це почуття ».

У цей момент у дитини з'являються дуже змішані відчуття з цього приводу, і їй стає складно розбиратися в своїх емоційних переживаннях.

2. Інший приклад: дитина бачить, що мама чимось засмучена. Нехай навіть вона не проявляє сильну емоційну реакцію при цьому. Вона всередині все одно відловлює себе на розумінні, що мамі зараз погано. І в цей момент їй важливо звірити свої відчуття. Вона підходить до мами і запитує:

«Мамочка, тобі сумно? Ти засмучена?"

Часто батьки не хочуть турбувати дітей, це інстинктивне бажання вберегти їх від «непотрібних» переживань. Це нормальне і зрозуміле прагнення. У цьому випадку дитина може почути у відповідь:

«Ні, я не засмучена. З мамою все добре. Іди пограй у себе в кімнаті ».

Що ж при цьому відбувається? Дитина внутрішньо відчуває, що мама чимось засмучена. При цьому отримує зворотний зв'язок, що з мамою все добре. Дитина думає: «Значить, я невірно відчуваю, адже мама завжди права. І якщо вона каже, що не засмучена - значить так і є ».

Відбувається внутрішній конфлікт почуттів. Подібні протиріччя можуть сприяти тому, що в дорослому житті людині буде важко розпізнавати свої почуття і емоційні стани. А також буде важко «зчитувати» і розуміти почуття інших людей.

З іншого боку, можна дати дитині зворотний зв'язок, який допоможе зрозуміти, що її почуття мають місце бути, і з ними усе гаразд:

«Як же ти все у мене помічаєш. Я дійсно трохи засмучена через телефонну розмову. Мені потрібно кілька хвилин прийти в себе. І мені стало б набагато краще, якби ти мене обійняла зараз».

Дитина отримує інформацію, що її почуття «правильні». Також вона розуміє, що може допомогти іншій людині впоратися з неприємним станом. Дитина починає усвідомлювати важливість підтримки. Це цінний досвід для неї і гарна підмога для емпатичного спілкування в майбутньому.

3. Дитина за вечерею нічого не з'їла і при цьому каже:

"Я наїлася. Дозвольте я піду?"

У відповідь часто можна почути приблизно таке:

«Ні, ти не наїлася. Подивися, ти ж нічого не з'їла. Ти зараз вийдеш з-за столу голодною ».

Знову-таки, занепокоєння батьків природнє, і зрозуміле бажання, щоб дитина була сита і сповнена енергії. Разом з тим ситуація більш глибока, ніж може здатися на перший погляд.

Варто зазначити, що у дітей бувають різні періоди: в один день вони можуть багато і часто їсти - це нормально. А в інший день, вони будуть їсти мало - і це теж нормально.

У дитинстві добре розвинена система взаємозв'язків зі своїм тілом, і важливо не порушити цього контакту. Коли ми говоримо дитині на її відчуття ситості: «Ні. Ти голодна, треба ще поїсти », ми починаємо розривати цей зв'язок. Кінестетичний канал починає придушуватися.

Батьки для дитини - це найбільш значимі люди. У ранньому віці діти беззастережно довіряють тому, що їм говорять батьки, саме тому так важливо підбирати слова, які ми озвучуємо дитині.

В майбутньому ми можемо побачити таку втрату контакту з собою, наприклад, в частому переїданні. Людина не може відчути вчасно стан насичення.

4. Дитина з мамою після басейну йдуть погрітися в сауну. Дитина через якийсь час говорить:

«Я зігрівся, можна я вийду?»

Дорослий може відповісти:

«Ти ще не зігрівся. Давай ще 5 хвилин посидимо, ось тоді ти зігрієшся».

В даному випадку дитина зчитує інформацію, що її індикатор почуттів не працює належним чином. Те, що вона внутрішньо відчуває, не збігається з тим, що говорить значимий дорослий.

Замальовки ситуацій показують, наскільки важливо з самого дитинства прислухатися до того, що відчуває дитина. Важливо дозволити їй висловлювати свої почуття, і дозволити цим почуттям відрізнятися від наших уявлень про те, як має бути. Дітям необхідно встановлювати контакт з собою, зі своїми почуттями, і дорослі можуть їм в цьому допомогти.

Розвинена чуттєва сфера стане запорукою гарного контакту з самим собою і з оточуючими людьми.

Неуважні діти і дистанційне навчання

У період карантину діти змушені залишатися вдома і вчитися дистанційно. Батькам буває важко змусити дітей вчитися. Особливі труднощі відчувають батьки дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) або просто занадто непосидючих дітей. Їм тепер доводиться не тільки виконувати роботу по дому і проводити час з дитиною, а й допомагати їй у навчанні.

Якщо ви перебуваєте в подібній ситуації і змушені поєднувати ролі домогосподарки, няні і вчителя для дитини, вам можуть допомогти наступні поради.

* Складіть щоденний розклад для дитини. Роздрукуйте його і повісьте так, щоб дитина постійно могла його бачити. Дайте дитині годинник, щоб вона могла стежити за часом. Це організує її і допоможе дотримуватися розкладу.

Розклад має включати в себе перерви для фізичних вправ. Після таких перерв дитина краще концентрується на навчанні й менше відволікається.

* Зосередьтеся на виконанні навчальних завдань, а не на тому, щоб проводити за навчанням певну кількість часу. Поставте дитині мету: розв'язати всі приклади в параграфі або прочитати 10 сторінок книги.

* Не змушуйте дитину проводити за підручниками певну кількість часу. Коли ви поставите їй конкретну навчальну мету, вона буде більш мотивованою: якщо вона зробить все завдання швидше, вона зможе пограти або зайнятися чимось цікавим.

* Переконайтеся в тому, що дитина спить достатньо часу. Слідкуйте не тільки за тривалістю сну, але і контролюйте час, коли вона лягає спати і прокидається. Дитина повинна прокидатися в один і той же час - тоді ввечері вона буде втомлюватися і раніше лягати спати. Не варто змушувати дитину спати вдень - це порушить цикли її сну.

* Якщо ви привчите дитину прокидатися в один і той же час - вона не буде страждати від безсоння. Дитина не повинна нічим займатися, лежачи в ліжку перед сном (винятком може бути тільки читання). Ні в якому разі не можна дозволяти їй користуватися смартфоном у ліжку.

*Тримайте всі мобільні телефони та зарядні пристрої в іншій кімнаті.

* Якщо дитина погано поводиться, ви повинні встановити для неї швидкі і чіткі наслідки. Покарання має бути не надто суворим і недовгим: наприклад, ви можете заборонити дитині користуватися мобільним телефоном протягом години, максимум - до кінця дня.

* Переконайтеся, що у дитини є постійне місце для навчання. Виділіть їй стіл або парту. Дайте дитині все приладдя, необхідне їй для навчання. Це сформує у дитини корисну звичку. Якщо вона звикне вчити уроки в одному і тому ж місці, у неї виникне менше труднощів з навчанням, оскільки середовище буде для неї знайомим, її будуть оточувати одні й ті ж звуки. Це один з ключових принципів теорії навчання.

* Позитивне підкріплення добре допомагає мотивувати дитину. Якщо дитина самостійно виконує всі завдання, у якості винагороди можна купити їй іграшку, виділити більше часу на ігри або дати певні інші привілеї.

Виконувати роль вчителя для дитини під час карантину - непросте завдання. Дотримуйтесь зазначених рекомендацій - і ви зможете впоратися з нею якнайкраще.

Прокрастинація у дитини: причини появи та способи ефективної боротьби

Прокрастинація сьогодні досить відоме поняття, яке часто використовують у жартівливому тоні. Натомість, якщо ви помітили прояви прокрастинації у дитини – це тривожний сигнал, що вимагає вашої уваги.

Прокрастинація – це визначення в психології, що означає схильність особистості до відкладання справ чи вирішення проблем на потім. Фактично людина ухиляється від складних для неї завдань усіма можливими способами.

Найчастіше про прокрастинацію говорять у контексті дорослих, але діти, на жаль, останнім часом також потерпають від такого психологічного стану. Не залишайте дитину наодинці з проблемою, не сваріть за лінь, краще допоможіть впоратися з нею та віднайти мотивацію. Матеріал у статті буде корисним і для вчителів, і для батьків.

Що провокує прокрастинацію?

Зараз існує низка різноманітних теорій походження цього стану, проте жодна з них повною мірою не розкриває питання, тому їх варто розглядати у комплексі.

Занепокоєння

Інтенсивний та сильний стрес фактично гарантує прокрастинацію дитини. Занепокоєння виникає через бажання (і часто неможливість) виконати все ідеально та страх перед помилкою. Невмотивований страх видатися невдахою, нерозумним і є стресовим фактором.

Самообмеження

Страх бути успішним, бо це накладає певні обов’язки. Традиційно, якщо дитина проявила себе з якогось предмету, чи має схильність до певної діяльності (танці, співи, малювання тощо), її експлуатують на повну (конкурси, олімпіади). Учень свідомо затягує виконання завдань, аби занизити свої можливості. Простіше бути таким, як всі, та не виділятись.

Нескореність

Дитину може дратувати роль, яку їй нав’язали: відмінник, ледар, оратор, фізик. Це ті крайнощі, які змушують дитину розвиватися однобічно. Не задоволена своїм положенням дитина боїться відкрито вступити в конфронтацію, тому йде внутрішній супротив, що спричиняє прокрастинацію. Інший прояв – постійний бунт і відкрита відмова щось робити. Так демонструється незалежність, але втрачаються навички виконувати завдання.

Тимчасова мотивація

Якщо дитина не бачить для себе позитивних наслідків від процесу виконання роботи, процес не приносить задоволення, чекайте на прояв прокрастинації. Причина – постійна напруженість та неможливість підтримувати сталий рівень мотивації. 

Секрети боротьби з прокрастинацією

Поради батькам

Приділіть максимум уваги ситуації! Якщо ви помітили, що дитина зволікає, відкладіть власні справи на потім (ні, це не прокрастинація, це зміна пріоритетів). Подібний стан не виникає на порожньому місці, за ним криються більш серйозні проблеми, які можуть мати геть негативні наслідки для дитини у майбутньому. 

Напевно ви б хотіли, аби ваша дитина була такою:

- Оптимістично дивиться на життя.

- Вірить у себе та свій успіх.

- Отримує задоволення від навчання на всіх його етапах.

- Енергійна та цілеспрямована.

- Виконує все, що обіцяла, і робити це вчасно.

Гадаєте, більшість дітей не хотіли б бути такими? Звісно, хотіли б. А прокрастинація віддаляє їх від цього.

Починайте діяти спільно проти проблеми. Не гнівайтесь і не кричіть, адже це не прояв ліні. Додатковий стрес може погіршити ситуацію. Спробуйте з'ясувати, з якої причини не виконується та чи інша робота. Будьте готовими більше уваги приділяти дитині.

Забезпечте дитині комфортний простір для роботи, слідкуйте за харчуванням, режимом роботи, аби після школи лишалась сила виконувати домашнє завдання.

Щоб діти мали достатньо енергії, потрібно:

- Пити більше води.

- Спати мінімум 8 годин.

- За годину до сну – вимикається комп’ютер та не використовуються гаджети.

- Споживати менше виробів з борошна.

- Вживати полівітаміни у холодний період року.

- Робити щоденну зарядку, мінімум – раз в тиждень інтенсивне тренування.

- Слухати музику, яка піднімає настрій.

Це той необхідний мінімум, який дасть сили навчатися, реалізовуватися. 

Чим може допомогти вчитель?

Об’єктивно, вчитель має розробляти цікаві уроки, задавати не нудні домашні завдання, відмовитись від спокуси вибирати одних і тих самих учнів на конкурси, бо треба давати шанс усім. Останнє особливо важливе! Ті, кому не вистачає впевненості в собі, повірять у власні сили, а ті, хто постійно бере участь у різних конкурсах, з часом зрозуміють, що вони мають з ким розділити тягар.

Для більшої продуктивності навчіть їх використовувати дві дієві техніки:

Pomodoro

Один з цікавих методів планування часу – Помодоро (помідор). Базові принципи Pomodoro такі:

Оберіть задачу для виконання.

Візьміть таймер та виставте час – 25 хв.

Працюйте доти, доки таймер не подасть сигнал, що відведений час сплив. Не відволікайтесь, якщо щось таки заважає – занотуйте цей фактор і працюйте далі.

Зробіть перерву на 3-5 хв.

Після кожного 4-го інтервалу (його так і називають – помідор), робіть тривалу перерву на 15-30 хв.

Метод Ейзенхауера

Ця техніка допоможе навчитися розставляти пріоритети, допоможе вирахувати важливі та несуттєві задачі.

Допоміжний елемент – опорна матриця, в яку записуються усі справи, залежно від ступеню важливості. Важливі та термінові справи виконуються в першу чергу, а нетермінові та неважливі – в останню. 

Що робити (спільними зусиллями)?

Командна робота вчителя та батьків є найбільш оптимальним варіантом. Разом можна:

Навчити ставити цілі.

Блокувати фактори, які відволікають.

Мотивувати завершити справу.

Використовувати методики з організації робочого часу.

Не ставити зависокі вимоги до дитини.

Психологічне та фізичне здоров’я важливіше за золоту медаль чи перемогу на олімпіаді. Парадокс! Нема потреби повністю позбавлятись прокрастинації, бо надмірний контроль може зробити дитину ще більш нещасною. Балансуйте, будьте мудрими. Ніхто не ідеальний. І діти, власне, не мають повністю виправдовувати чиїсь очікування, вони мають бути щасливими. Ось те, чому важливо навчити. Щасливі люди не страждають від прокрастинації.

Споживайте інформацію свідомо

 

 

ПРО ЩО КРИЧИТЬ АГРЕСИВНА ДИТИНА

Вже не секрет, що сучасні діти відрізняються своєю вдачею від дітей попередніх поколінь: серед них стало дуже багато агресивних і наполегливих, і тема, як виховувати некеровану дитину, стає однією з найактуальніших для молодих батьків наших днів.

Можливо, це історично сформований феномен: батьки нового покоління, долаючи свою дитячу недолюбленность, нерішучість, у вихованні власних дітей занадто хитнулися в бік крайнього дітоцентризму і пов'язаної з ним вседозволеності. Звичайно, сучасні тенденції неминуче поєднуються зі старими "класичними" помилковими батьківськими стратегіями, про які не зайве нагадати, незважаючи на велику кількість літератури на цю тему.

Перш ніж говорити про те, як реагувати на агресію дитини, варто зупинитися на основних причинах агресивної поведінки дитини і на тому, що ж стоїть за некерованістю її поведінки в цілому.

Тут слід зазначити, що мова йде про дійсно агресивну поведінку дитини з 2-3 річного віку і старше. Моменти прояву гніву в більш ранньому віці (кусання та ін.) в даному випадку не беремо до уваги, оскільки, як правило, вони мають іншу природу походження, хоча в певному сенсі є передумовою для формування агресивної поведінки в майбутньому, якщо батьківські стратегії реагування будуть некоректними.

Отже, основні причини дитячої агресії:

- Агресивна поведінка батьків під час сварки між собою і в процесі вмовляння дитини.

- Дитина "списує" батьківський шаблон поведінки і реалізує (відображає) його в своїй поведінці як щодо інших дітей і дорослих, так і по відношенню до власних батьків. Тут, як кажуть, яблуко від яблуні недалеко падає. Пам'ятайте: "Якими монетами ви заповните скарбничку характеру дитини, такими ж монетами отримаєте на здачу".

- Нестабільна система заохочень і покарань. Відомо, що не стабільна система покарань і заохочень вельми негативно позначається на формуванні характеру дитини. Іноді батьки жорстко карають дитину за дрібниці і не карають за серйозні проступки. Нерідко в дитячо-батьківських відносинах програється інший варіант, коли батьки обіцяють покарати, але в підсумку не карають. Часом батьки вимагають, щоб дитина щось зробила, але не перевіряють виконання завдання, а в деяких випадках ще й самі повністю виконують або доробляють за дитину. Нерідко в сім'ях заохочують капризи, тобто виконують щось після продавлювання дитиною кількох батьківських "ні". В результаті дитина засвоює свою правоту, безвідмовність щодо власної персони, і в подальшій взаємодії як з батьками, так і з іншими людьми не може зрозуміти, чому власне може бути інакше. Все це найчастіше відбувається тому що, виникає бажання відмахнутися від дитини і від процесу виховання, тому що зараз батьки втомилися, або батьки зайняті конфліктом всередині пари і т.д.

- Невмотивована владність дорослого. Коли дорослий не пояснює дитині причин покарання, застосовуваних санкцій, а також, коли ці санкції не відповідають ступеню провини дитини.

- Надмірний контроль і критика дій дитини. Якщо дитину постійно критикують, буквально за кожен крок, постійно тримаючи її в полі зору, забороняючи їй як якісь дії, так і прояви себе і своїх емоцій.

- Невміння батьків контейнерувати негативні почуття дитини. Контейнерування як здатність батьків "переварити" негативні почуття дитини, будь то страх, гнів, біль, а також примхи і маніпуляції, створюють у дитини почуття опори і безпеки і розуміння, що батьки сильніші. Якщо ж дитина хоч раз вловила найменший прояв сумніву матері або батька у власному батьківському авторитеті і внутрішньому неспокою, малюк буде перевіряти батьків на міцність, провокуючи їх тим чи іншим способом.

Спробуйте уявити почуття дитини, яка розуміє, що вона сильніша батьків! Уявили?!

Це означає що:

а) батьки слабкіше ніж вона, і вона повинна контролювати це життя - все, що відбувається навколо!

б) вона змушений брати на себе відповідальність за себе і за батьків (за їх здоров'я, відносини)!

в) вона повинна терміново подорослішати!

г) вона змушена захищати себе сама, і краще це робити превентивно, про всяк випадок (особливо, якщо в досвіді вже було жорстке порушення кордонів дитини з боку дорослих або інших дітей, коли за неї ніхто не вступився)!

Як ви розумієте, все це для дитячої психіки стає непомірним тягарем і супроводжується тривогою, яку, в свою чергу, найбільш доступним способом для неї виявляється скидати у відчайдушній агресивній боротьбі. Виходить свого роду замкнуте коло.

Дитина за допомогою своєї агресії заявляє, "кричить" (іноді буквально) про те, що їй потрібен сильний дорослий поруч, той, хто зможе показати їй її межі і допомогти утримати і захистити їх, адже в світі без кордонів часом дуже страшно, і агресія - всього лише втеча від страху і спосіб захистити себе.

Методика "Колесо життєвого балансу"

Приведення до ладу всіх сфер свого життя – то є запорука досягнення балансу, гармонії вашого життя, якими всі так марять. Щоб оцінити, в якому стані знаходяться важливі для вас частини життя – скористайтеся цим інструментом.

⭐Колесо балансу життєвих цінностей – це методика аналізу та планування життя.

Візьміть аркуш білого паперу та зробіть в середині крапку, а потім проведіть 8 променів від неї. Так, щоб можна було утворити 8 рівних секторів. Приблизно, як на малюнку нижче. Підпишіть кожен сектор, або позначте так, щоб вам було зрозуміло.

🌟 Найбільш розповсюдженим варіантом є:

Здоров'я: самопочуття, зовнішній вигляд, рухливість, активність, енергія, настрій, бадьорість, харчування, режим, спорт, сон.

Фінанси: Доходи, витрати, умови життя, забезпеченість, борги, інвестиції, додаткові джерела доходу.

Кар'єра: робота, покликання, бізнес, професія, зайнятість, соціальний статус, перспективи.

Особистісний ріст: навчання, самовдосконалення, тренінги, книги, курси.

Духовний розвиток: віра, творчість, мистецтво.

Оточення: рідні, колеги, партнери, сусіди, опоненти, друзі.

Яскравість життя: розвага, відпочинок, хобі, подорож, враження.

Стосунки: сім'я, дружба, любов, секс, спілкування.

✅ Крапка в центрі - це точка відліку, нуль, початок. Остання поділка 10 - є максимальною. Прислухайтесь до себе, на якій відмітці ви себе відчуваєте, якою є ступінь вашої задоволеності. Зробить позначку у кожному секторі . Будьте відвертими з собою і пам'ятайте, що перша відповідь, що спала вам на думку, швидше за все і є правильною.

Вправу можна виконувати оцінюючи задоволеність на даний момент і те, як хотілось би відчувати себе, скажімо, через рік. Достатньо заштрихувати сектори різним кольором.

Колесо, як ми вже писали вище є образ гармонії. І щоб досягти її потрібні певні зміни в житті. Заштрихувавши певні зони ви можете звернути увагу які саме сфери потребують доопрацювання, щоб отримати в результаті гармонійне коло.

✅Після того, як ви визначите сектори, над якими потрібно працювати, напишіть три кроки які допоможуть покращити ваш стан. Наприклад, якщо у вас низька оцінка у секторі "здоров'я та спорт", то трьома кроками покращення можуть бути: ранкова пробіжка, відмова від користування ліфтом, вживання щодня 1,5 л. води.

⭐ Отже, закінчіть речення наступною фразою: «Дивлячись на Колесо мого Життя, я думаю, що мені варто…» Що ви можете додати у цю фразу щоб зробити власне життя більш багатим, гармонійним і збалансованим? У якому напрямку далі рухатись? Які специфічні сфери життя потребують більшої уваги і яким чином можна досягти в них результатів? Що я можу зробити в найближчі дні, щоб досягти цієї мети?

ЩО ОЗНАЧАЄ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ. СЛОВНИК ДЛЯ БАТЬКІВ

Дитячі психологи розглядають різні проблеми дитини (хвороби, складнощі в поведінці, нав'язливі стани і т.д.) як мову, за допомогою якої дитина повідомляє родині про свої труднощі. Те, що дитина не може висловити словами вона завжди повідомить своїм тілом або проблемами в поведінці.

Сказати вона не може з кількох причин. Якщо дитина дуже маленька, то просто тому, що поки ще не опанувала мовлення. А якщо вже вміє говорити, то часто дитина просто не знає як сказати про важливе (боїться, соромиться, в сім'ї може існувати заборона на обговорення деяких болючих і важких тем).

Тоді дитина, немовля чи вже підліток, говорить сім'ї про те, що з нею відбувається за допомогою тіла або поведінки. Завдання психолога зрозуміти, що повідомляє дитина і допомогти їй висловити своє занепокоєння словами або іншими символічними знаками (малюнком, грою). Після чого проблема часто зникає.

Психологи свого роду перекладачі.

Тут я привожу короткий дитячо-дорослий словник. Не завжди зв'язок такий однозначний, для повного розуміння, психологу необхідно досліджувати проблему більш глибоко. Крім того один симптом може нести в собі набагато ширший  зміст. Тут лише короткий словничок, який, сподіваюся, допоможе задуматися і бути більш поблажливими до різних труднощів дітей, а можливо, і звернутися до психолога для їх вирішення.

• Агресивний. Мені дуже страшно і я не знаю як з цим впоратися.

• Занадто активний. Мені дуже страшно, я потребую правил і опори.

• Апатичний. Я боюсь помилитися. Я боюся, що дорослі засудять мою спонтанність і все, що я роблю.

• Безпорадний. Мені дуже зручно, коли дорослі все за мене роблять. Так я дбаю про маму і допомагаю їй відчувати себе потрібною.

• Б'є батьків. Так я висловлюю свою злість на них, тому що не знаю іншого способу. Так я повідомляю мамі, що потребую заборон від неї.

• Бачить страшні сни. Коли мені страшно, образи в моєму сні говорять мені про те чого я боюся в реальному житті.

• Краде. 1. Мені дуже не вистачає уваги і теплоти близьких. 2. Мені не вистачає якоїсь важливої інформації, що стосується історії сім'ї, мого народження. 3. Я так висловлюю свою злість.

• Висмикує волосся. Мені дуже страшно, я відчуваю сильний стрес.

• Говорить дуже тихо. Мені страшно проявляти себе, говорити про свої бажання, захищати себе. Боюся мене такою не приймуть.

• Погано говорить. Мені дуже зручно, коли дорослі говорять і роблять за мене багато речей. А ще я так допомагаю мамі бути завжди потрібною і не впасти, наприклад, в депресію.

• Говорить погані слова. Так я перевіряю що можна, а чого не можна в нашій родині.

• Гризе нігті. Мені дуже страшно, я переживаю, відчуваю сильний стрес, часто пов'язаний з розставанням з матір'ю.

• Не вміє дружити. Я не знаю як захистити себе в спілкуванні з іншими і як при цьому враховувати інших. Мені страшно.

• Їсть багато. Мені тривожно і їжа дозволяє мені з цим впоратися. Їжею я намагаюся замінити недолік емоційної близькості, якої дуже потребую.

• Їсть погано. 1. Я не готова прийняти, "переварити" щось в нашій родині (труднощі, з якими зіткнулася родина, зміни, нові сімейні ролі). 2. Таким чином я дистанціююся від сім'ї.

• Жадібна. 1. Вважаю, що мої речі належать по праву мені. 2. Мені не вистачає емоційної теплоти і підтримки.

• Забуває. Див. Говорить погано, безпорадний, лінується.

• Заздрить. Боюся виявитися гірше, ніж інші і бути відкинутою.

• Задає багато питань. 1. Зараз такий час, коли я почала пізнавати світ. 2. Мені не вистачає вашої уваги. 3. Я потребую якоїсь важливої інформації про себе і мою сім'ю, яку від мене приховують.

• Заїкається. 1. Одного разу дуже важливі відносини для мене були перервані і я сильно злякалася. 2. Я відчуваю себе в чомусь винною. 3. Мене сильно пригнічують дорослі і я боюся висловлюватися.

• Мало грається. Боюся проявляти свою спонтанність, намагаюся бути зручною дитиною.

• Грає тільки в гаджети. Я не вмію грати з дітьми, мені страшно. Тільки в комп'ютерних іграх я відчуваю, що я щось можу, тільки тут я успішна.

• Вередує. Я не можу заявити про себе і свої бажання прямо, капризи допомагають мені домогтися своїх цілей.

• Кричить уві сні. Див. Бачить страшні сни.

• Лінується. 1. Мені не цікаво робити те, що мені пропонують. 2. Я боюся, що у мене не вийде і ніхто мене не підтримає. 3. Мені зручно, коли за мене все роблять інші.

• Мочиться в штани, в ліжко. 1. У родині відбувається щось, що мене дуже турбує. 2. Я хочу повернути мамину турботу.

• Нав'язливо рухається. Див. Гризе нігті, висмикує волосся.

• Не хоче йти до школи. 1. Я не отримую вдома достатньо підтримки, щоб впоратися зі своїми навчальними невдачами. У батьків занадто високі очікування з приводу моїх оцінок. 2. У мене труднощі в спілкуванні і я не знаю як з цим впоратися.

• Нікого не слухає. 1. Мені не вистачає в нашому будинку послідовних і несуперечливих правил. 2. Мені не вистачає уваги, я не знаю як по-іншому зробити так, щоб мене помітили.

• Відмовляється йти в дитячий сад. Я дуже боюся залишати маму одну. Я боюся, що мама не впорається одна. Я сам боюся залишатися без неї.

• Погано пахне. Мені страшно підпускати до себе близько інших, я боюся близьких відносин.

• Прив'язана до однієї іграшки. Відчуваю сильну тривогу. Іграшка мені замінює маму.

• Заподіює шкоду сама собі. 1. Мені нестерпно боляче душевно, і легше переживати цей біль тілом. 2. Я відчуваю себе нестерпно винною і намагаюся покарати себе сама.

• Дратується. Мені не дозволено злитися і це спосіб за допомогою якого я можу показати свою злість іншим.

• Нав'язливо дотримується порядку. Якщо я не буду дотримуватися жорсткого порядку, і послідовності дій, відбудеться щось жахливе. Так я всіх захищаю.

• Скрипить зубами уві сні. 1. Мені дуже страшно. 2. Я злюся і не можу висловити злість словами.

• Спить погано. Боюся, що одна не впораюся з темрявою і невідомістю, боюся що мама не прийде. Вважаю, що право спати з мамою належить тільки мені.

• Нав'язливо торкається своїх статевих органів. 1. Мені дуже тривожно. 2. Я була свідком сексуальності дорослих і не знаю як з цим впоратися (побачив як батьки займаються сексом, часто бачив маму оголеною).

• Торкається своїх фекалій. Я цікавлюсь своїм тілом і тим, що воно вміє.

• Фантазує занадто багато. Мені дуже страшно. Мій вигаданий світ допомагає мені впорається з моїми страхами.

Автор - Євгенія Забурдаєва

Ігри-вправи для підвищення самооцінки

Пропоную батькам наступні ігри-вправи:

1. «Я»

Чи любить себе ваша дитина? Пишається вона своїми досягненнями чи, натомість, соромиться власних недоліків?

Це просте заняття допоможе вам знайти відповіді на ці питання.

Вам знадобляться: діаграмний або креслярський папір, старі журнали, клей, ножиці, фломастери.

Як виконувати:

1. Попросіть дитину написати на аркуші паперу слова, які її характеризують. Це можуть бути позитивні й негативні характеристики.

2. Потім запропонуйте зосередитися тільки на позитивних словах, які люди говорили про дитину.

3. Наклейте фотографію дитини в центрі аркуша паперу.

4. Запропонуйте дитині заповнити місце навколо її фотографії позитивними словами, які її характеризують.

5. Отриманий колаж розмістіть у кімнаті дитини. Це посилить її позитивне самосприйняття.

2. Вправа «Сонечко»

Для її виконання потрібний альбомний аркуш, фломастери або олівці.

Попросіть дитину намалювати сонечко з променями. Ніяких вимог до малюнка не ставте, дитина малює сонечко, де завгодно в межах листа і так, як їй подобається.

Нехай дитина трохи розповість про сонечко.

– Сонечко – яке воно?

– Яскраве, жовте, червоне, добре, тепле, радісне …

– А тепер уяви, що сонечко – це ти. У сонечка твоє ім’я.

Нехай дитина напише, якщо вміє, своє ім’я на сонечку. Якщо писати вона ще не вміє, то ім’я напишіть ви самі. У сонечка обов’язково повинні бути промені. Якщо їх небагато, то домалюйте 7-9 промінчиків.

– Ти перерахував, яке сонечко чудове: тепле, світле, добре … Давай підпишемо кожен промінчик сонечка, називаючи якусь твою чудову якість. Який ти?

Дитина може не відразу відповісти. Допоможіть їй, сказавши, наприклад: «Я вважаю, що ти добрий. А ще який?»

Кожна названа вами або дитиною якість підписується уздовж промінчика. Завдання: намагатися, щоб кожен промінчик був названий. І дозвольте дитині трохи пофантазувати, похвалитися. Не заперечуйте, навіть, якщо вважаєте, що ця якість чи звичка у дитини не розвинена або взагалі відсутня. Так ви зможете почути, що дитина вважає своїми досягненнями. «Я мию посуд … Забираю іграшки …» Запишіть все, що почуєте. І не потрібно реплік: “Так, ти це робиш, коли тобі десять разів скажеш …» і т.д… У вправі «Сонечко» ми працюємо тільки на позитиві.

Таке сонечко можна намалювати на великому аркуші та прикріпити на стіну. А ще можна, і навіть потрібно, попросити всіх, хто знає дитину підписати промінчики цього сонечка. Можна додавати промінчики кожного разу, коли ви помітите, що дитину за щось потрібно похвалити. Промінчики може додавати і сама дитина.

Як розговорити дитину: 63 кумедних питання

Психологи стверджують, що діти щодня задають понад 300 питань. Постійні «чому» іноді дратують батьків. Але, коли ви відповідаєте на питання дитини, ви допомагаєте їй пізнавати світ. Крім того, дитина розуміє, що уява й цікавість - це хороші якості.

Як же ми можемо підтримати наших дітей у їх цікавості і мотивувати їх і далі ставити питання? Відповідь проста: ми теж повинні ставити питання дітям. Вже давно доведено, що діти переймають фрази і моделі поведінки своїх батьків. Крім того, задаючи питання, ви показуєте дитині, як повинно звучати гарне питання.

Ставлячи дитині питання, не обмежуйтеся стандартними: «Як пройшов твій день?» Розглянемо цікаві питання, які допоможуть розговорити дитину.

Питання для маленьких дітей

1. Якби твій плюшевий ведмедик міг розмовляти, що б він сказав?

2. Що ти відчуваєш, коли я тебе обіймаю?

3. Якби ти міг намалювати свої думки і почуття, що б ти намалював прямо зараз?

4. Як ти думаєш, що тобі насниться сьогодні вночі?

5. Які звуки тобі подобаються?

6. Якби ти міг провести на вулиці цілий день, чим би ти зайнявся?

7. З чого можна побудувати найміцнішу вежу?

8. Як ти думаєш, тварини розмовляють один з одним?

9. Опиши найкращий день у своєму житті. Чим ти будеш займатися? Що має статися такого, що зробить цей день особливим?

10. На якій тварині найкраще пересуватися?

11. Тобі подобається, коли інші люди діляться чимось з тобою? Чому?

12. Хто твій улюблений казковий персонаж?

13. Що ти зробиш, якщо захочеш зробити щось самостійно, але тобі потрібна буде допомога дорослих?

14. Якби кожен член сім'ї мав інше ім'я, як би ти їх назвав?

15. Що може зробити тебе щасливим?

16. Якби ти міг прямо зараз зробити все, що завгодно, що б ти зробив?

17. Якби у тебе був свій дракон, як би ти його назвав?

18. Що б ти хотів зробити разом з сім'єю?

Питання для дошкільнят

1. Ти коли-небудь думав про те, що кольори можна назвати по-іншому?

2. Який персонаж з книг або мультфільмів найсмішніший?

3. Якби у тебе був свій магазин, що б ти продавав?

4. Якби ти був супергероєм, як би тебе звали і яка б у тебе була суперсила?

5. Якби ти міг виростити у дворі будь-яку рослину, що б ти виростив?

6. Чим тобі подобається ділитися з людьми?

7. Що сьогодні змусило тебе посміхнутися або засміятися?

8. Уяви себе шеф-кухарем. Розкажи мені про свій ресторан. Які страви в ньому подають?

9. У якому місці ти б хотів побувати? Як би ти туди добрався?

10. Якби ти міг задати тварині будь-яке питання, що б ти запитав?

11. Як ти вважаєш, що в природі - найкраще?

12. Якби ти на один день став фотографом, що б ти фотографував?

13. Що змушує тебе хвилюватися?

14. Чи є у тебе якісь ідеї для винаходів?

15. Тобі було б цікаво вивчити яку-небудь іноземну мову?

16. Якби ти міг придумати нове свято, що б це було?

17. Що найдивніше ти їв у своєму житті?

18. Придумай три нові традиції для всього світу (або для інопланетян з іншої планети).

19. Яке б правило ти встановив у будинку?

20. Завдяки чому деякі люди - розумні?

Питання для дітей шкільного віку

1. Про що ти любиш мріяти?

2. Розкажи про себе щось, чого я не знаю.

3. Чим люблять займатися твої друзі?

4. Який спогад робить тебе щасливим?

5. Чого ти чекаєш від нового дня, коли прокидаєшся вранці?

6. Що ти робиш у першу чергу, коли йдеш на пляж?

7. Що змушує тебе відчувати себе сміливим?

8. Як ти розумієш, що тебе люблять?

9. Як ти проявляєш турботу про людей?

10. Якби ти міг пожертвувати 100 гривень на благодійність, на що саме ти б їх пожертвував?

11. Якби ти міг побудувати будь-який курінь, як би ти його спроектував?

12. Якби ти написав книгу, про що б вона була?

13. Якби ти придумав новий дизайн одягу, як би він виглядав?

14. Як ти найбільше любиш допомагати іншим?

15. Що змушує тебе відчувати себе вдячним?

16. Якби ти збудував землянку в лісі, як би ти її обладнав?

17. Що змушує тебе відчувати напругу?

18. Якого героя ти б хотів зіграти в п'єсі?

19. Що робить твоїх друзів класними?

20. Що робить тебе класним?

21. Які три речі ти хочеш зробити цього літа?

22. Якби у тебе були друзі по всьому світу, як би ти з ними спілкувався?

23. Якби ти виступав у цирку, то яким був би твій номер?

24. Якби ти був учителем, чого б ти хотів навчити своїх учнів?

25. Якби твій друг попросив тебе зберегти секрет, а тобі було б незручно це робити, як би ти вчинив?

Не турбуйтеся, якщо дитина не поспішає відразу ж відповідати на ваші запитання. Не змушуйте її відповідати і не поспішайте переходити до нового питання. Якщо ви дозволите дитині не поспішати, тим самим ви покажете, що ви щиро цікавитеся її відповідями, а не питаєте автоматично.

МЕНІ НУДНО! ДОФАМІНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ

Спостерігаю картину спілкування дочки з мамою,
- «Мама, дай телефон".
- "НЕ ДАМ! Ти багато сьогодні грала "- говорить мама, ховаючи телефон подалі в свою дамську сумочку.
- "Мені нудно!!!" - почала істерити дівчинка. - «Ну, дай телефон! Ти, що не розумієш, що мені нудно .. »- починає демонстративно плакати чекаючи, що отримає своє (перевірена схема)
- «На! ... Візьми !!!, - мама роздратовано витягує телефон з сумки і віддає дитині.
Дівчинка заспокоюється і пропадає на кілька годин. Тиша.

Пригадую, як на одну зі змін табору-клубу «Я та інші», була дитина з ігровою залежністю. Йому було ВСЕ не цікаво, ніякі майстер-класи не приносили задоволення, ні групові ігри, ні анімації, а ні спорт. Він весь час говорив, що мені нудно. І постійно плакав батькам в телефон, що це самий занудний табір, де йому доводилося побувати, що йому тут дуже нудно (табір без гаджетів). Питаю, - «якби у тебе була чарівна паличка, щоб ти змінив би в нашому таборі -« дозволив би грати на смартфоні »- не піднімаючи голову, відповідає 10 річний хлопчина. Продовжую питати, щоб зрозуміти про захоплення дитини - «А що тобі найбільше подобається робити?». Чую - «грати на телефоні!». - А як ти проводиш час? - продовжую цікавитися. - «Приходжу додому зі школи, граю на смартфоні, роблю уроки потім знову граю». - «Тобі подобається як ти живеш, ти відчуваєш себе щасливим?» - знову цікавлюся. - «Коли є смартфон - так!».

Зараз багато батьків стикаються, що без гри на смартфоні дітям стає нудно. І батьки поспішають врятувати дитину від нудьги - даючи знову смартфон. І можливо, позбавити себе від дитячого ниття. У дитини не формується переносимість до такого стану. Їй складно вигадати гру, розважити себе, щоб позбавити себе нудьги. Дитина може довго нудитися, але в голову не приходять ідеї, щось створити з паперу, побудувати з конструктора літак або зліпити з пластиліну. Навіть якщо хтось і запропонує альтернативу створити гру в НЕ онлайн - це буде нудно.

Ігрова залежність або інтернет-залежність - ЛЕГКО ФОРМУЄТЬСЯ З РАННЬОГО ДИТИНСТВА. Мозок дитини сприйнятливий і пластичний. У смартфоні картинки швидко змінюються, в грі багато ступенів складності і багато заохочень, досягнень, виграв і отримав задоволення. В інтернеті багато не завжди корисної для дитини інформації. Мозок посилено харчується і з'їдає все. Чим харчується мозок дитини батьки не в змозі простежити. Часто на це не вистачає часу. А потім дитина, стикаючись з життєвими труднощами, все більше і більше хоче залишатися в онлайн. Там добре і цікаво. Там є віртуальні друзі (які ніколи не прийдуть в гості), відносини, спільні ігри, там хочеться жити. І діти живуть в штучному і барвистому світі, де хибним способом задовольняються їх потреби. А з реальністю все стає погано, спілкування мало, друзів теж, вчитися не хочеться, багато чого не цікаво, в загальному знову «нудно». Мама і тато зайняті, і з ними також «нудно». Нічого не хочеться. Хочеться отримати дозу «в руки смартфон». І заради цього дитина готова швидше прибрати в своїй кімнаті, зробити уроки, та що завгодно зробити, щоб тільки отримати від батьків смартфон. У моїй практиці у підлітків були і істерики, і демонстрація суїциду, коли дитину позбавляли смартфона.

Причина проста, отриманий досвід життя в онлайн і іграх створює певні зміни в мозку, формуються нейронні зв'язки ДЕ і ЯК можна отримати задоволення. Пластичний мозок дитини граючи комп'ютерні ігри або живучи в онлайн отримує велику дозу дофаміну, гормону задоволення. У реальному житті неможливо отримати таку дозу, тільки лише приймаючи наркотики. Коли діти живуть в онлайн від 3 до 5 годин, доза стає настільки сильною, що пропадає інтерес до життя, до хобі, до гуртків, до навчання і навіть до самого себе. Реальність стає похмурою і сірою - і знову підживлюється бажання втекти від реальності. Створюється замкнутий цикл.

Були випадки в моїй практиці, дитина чекала, коли батьки заснуть і до ранку грала тижнями (батьки про це навіть не знали), поки психіка не дала збій. Уже втрутилася психіатрія.

Дофамін - це гормон, який відповідає за заохочення від будь-якої діяльності. Організм отримує нагороду у вигляді дофаміну щоразу, коли дитина набирає рівень у грі. Гормон дофамін відноситься до широкого класу під назвою «катехоламіни», він підвищує уважність, створює гарний настрій, створює прихильність і коли його багато призводить часто до перевтоми. Дитина граючи втомлюється. По-справжньому втомлюється. Потім не вистачає сил, щоб робити уроки.

Дитина проживаючи життя в Інстаграм, в ютуб і в комп'ютерних іграх, і мозок, який в процесі формування, настільки перенасичується дофаміном, що йому стає складно правильно визначати, що добре і погано. Кольори віртуальності стають насиченими і яскравими. Мозку стає все важче переключитися на враження, що приходять з реального світу. Формується з дитини «Дофаміновий наркоман». Потрібна доза і він її вимагає, а батьки дають!

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ, ЩО БАГАТО ПРОВОДИТЬ ЧАСУ В ОНЛАЙН:

- стає дратівливою і емоційною, примхливою;

- агресивною, коли стикається з фрустрацією;

- з'являється безсоння;

- падає успішність (притупляються пізнавальні інтереси);

- стає розсіяною;

- слабо розвивається уява (складно, щось придумати своє);

- реальність стає чорно-біла, втрачається інтерес до життя;

- стають не цікаві гуртки та інші захоплення в реальності;

- не вміє спілкуватися;

- стає не цікавою для інших;

- з'являються проблеми із зором і хребтом;

- не вміє долати труднощі (швидко здається);

- мало рухається;

- послаблюється імунітет;

- формується сильне «Я віртуальне» і слабке «Я реальне»;

- формується залежність.

В здоровому варіанті можна отримувати дофамін невеликими порціями, радіючи життю, спілкуванню з друзями, насолоджуючись природою, погодою, хобі, подорожжю. І якщо ви надумали зменшити перебування дитини в онлайн, тоді разом створіть їй цікаве життя в офлайн. Створіть можливість отримувати дофамін в реальному житті здоровим способом. І не поспішайте рятувати від нудьги. Нехай дитина побуде в ній і придумає щось своє, свою реальну гру, запросить друга, і вони пограють в УНО, в Монополію, помалюйте або поліпіть. Нехай сама, а не ви для неї.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО:

- Комп'ютерну гру можна давати грати тільки на 30 хв в день (щоб не сформувалася залежність). Пояснюйте дитині, ЧОМУ ви ставите обмеження. Важливо, щоб вона розуміла.

- 30 -40 хвилин улюбленого ютуба або мультфільму в день. Не більше (турбота про мозок дитини). Обмеження робляться з повагою до особистості дитини.

- За годину до сну ніяких гаджетів (мамі з татом також корисно побути без гаджетів, раптом збільшиться інтерес один до одного). Гаджети корисно прибрати з дитячої.

- Золотий час укладання дитини спати з 21.00 до 22.00. Сон любить темряву і тишу. (Поліпшується самопочуття дитини на наступний день).

- Посилювати сімейні традиції: грати в ігри вечорами з дітьми, спілкуватися, спільні вечері без гаджетів, прогулянки на велосипеді, запрошувати друзів в гості граючи в звичайні і цікаві дворові і настільні ігри.

- Формувати хобі у дитини, дати можливість вибрати собі гуртки за інтересами. (Формується цінність того, що я можу).

- І дитині потрібний рух! Спорт в допомогу! (Формується стресостійкість)

- Прогулянка на вулиці від 2 до 4 годин день (кисень потрібен для живлення мозку)

- Формувати культуру обіймів в родині від 8 раз в день (формується здорова прихильність до близьких)

- Багато приємних слів один одному (формується цінність себе)

- Батькам бути прикладом вільної людини (діти наслідують).

Важливо! Без крайнощів! Не варто повністю позбавляти дитину інтернету або ігор на телефоні.

Батьки в процесі виховання дитини змушені робити обмеження. Кожен батько/мама бажає, щоб дитина була щасливою, іноді стає нестерпним стан страждання дитини, хочеться врятувати її від «нудьги», допомогти. Але, якщо ми по-справжньому любимо своїх дітей і бажаємо їм кращого, потрібно знайти в собі сили зменшити всередині себе напругу і дискомфорт, який ми відчуваємо, коли ставимо обмеження. Нам хочеться сказати: «ТАК» своїм дітям набагато частіше, але іноді сказати: «НІ» - це найкраще що ми можемо зробити для своєї дитини. Осмислені обмеження - створюють безпеку для вашої дитини.

Інформацію взято із інтернет джерел.

10 фільмів, які варто подивитися разом з дитиною

Кіно може допомогти нам краще розуміти своїх дітей. Хочу поділитися з вами десятьма фільмами, які, як вважають психологи, варто дивитися батькам і всім, хто виховує дітей – від дошкільнят до підлітків.

Психолог Лінда Джонс Руфер (Linda Jones Rufer) склала список картин, в яких зачіпаються теми дорослішання, пошуків себе і подолання труднощів на шляху становлення.

«Фільми, які стоять в цьому списку, варто подивитися і дітям, і батькам, – каже Лінда Руфер. – Після перегляду спробуйте обговорити їх разом і з’ясувати, що вас особливо зворушило, що здалося знайомим і навіть наболілим. Можливо, це допоможе вам самим зробити правильний вибір і уникнути помилок».

Список фільмів:

1. Крижане серце (2013)

Вік: від 6 років

Про що: Анна, принцеса казкового королівства, відправляється на пошуки своєї сестри Ельзи, яка, давши волю емоціям, випадково наклала закляття вічної зими на всю країну. Їй належить переконати сестру в своїй любові і перевірити свої почуття до обранця.

Чому вчить: самовідданості; вмінню розуміти і виражати свої емоції; вмінню відкриватися іншим, любити.

2. Вперед і вгору (2009)

Вік: 6-10 років

Про що: Сімдесятирічний Карл після смерті дружини вирішує здійснити її мрію: відправитися до Райського водоспаду в Південній Америці. Він надуває сотні повітряних кульок, які перетворюють його будинок в дирижабль. Але разом з ним в будинку виявляється бойскаут Рассел, який волею долі стає його супутником у подорожі.

Чому вчить: вмінню дружити (незважаючи на різницю у віці); відкритості новому досвіду, нових вражень; позитивному образу старості.

3. Думками навиворіт (2015)

Вік: 10-11 років

Про що: 11-річна Райлі стає підлітком. Емоції, які керують її поведінкою (радість, сум, гнів, страх, огида), не справляються з новими складними переживаннями. Їм доводиться заново вчитися взаємодіяти і разом створювати нові спогади.

Чому вчить: вмінню розуміти себе і свої почуття; вмінню приймати зміни в житті; відповідальності за свої вчинки.

4. Незрівнянний містер Фокс (2009)

Вік: 8-10 років

Про що: Лис Фокс разом з сім’єю живе в норі під деревомбіля ферми. Колись Фокс крав курей, але потім дав дружині обіцянку зав’язати з цим. Але інстинкти дають про себе знати. Фокс вирішує знову обікрасти фермерів, в результаті чого ставить під загрозу всю свою сім’ю.

Чому вчить: вмінням контролювати свої інстинкти і бажання; вмінню діяти спільно, бути частиною команди; цінності сім’ї і сімейних стосунків.

5. Мирний воїн (2006)

Вік: 12-13 років

Про що: Молодий талановитий гімнаст Ден Міллмен отримує серйозну травму. Сенс життя для нього втрачений, йому здається, що всі роки тренувань були витрачені даремно. Однак він зустрічає таємничого наставника, якого він називає Сократом. Ця зустріч допомагає Дену переосмислити своє життя і знову знайти себе.

Чому вчить: наполегливості, цілеспрямованості та наполегливості; мудрості, осмисленого ставлення до життя; вмінню долати розчарування.

6. Йдучи у відрив (1979)

Вік: 12-13 років

Про що: Четверо друзів, недавно закінчивших школу, намагаються домогтися слави і успіху. Дейв марить італійською культурою і, всупереч невдоволенню батька, прагне стати велогонщиком. Однак приїжджі італійські спортсмени ставлять його на місце. Дейв і його друзі вирішують створити власну команду, щоб перемогти в гонці.

Чому вчить: автентичності, чесності по відношенню до себе; цілеспрямованості; дисципліни.

7. Королівство повного місяця (2012)

Вік: 14-15 років

Про що: Підлітки Сем і Сьюзі закохуються одне в одного і вирішують втекти від батьків. Вони обидва в своєму роді ізгої і намагаються стати щасливими удвох, далеко від дорослих, які не розуміють їх і не цікавляться їхніми почуттями. Місцевій владі разом з бойскаутами вдається розшукати дітей. Але спроба розлучити закінчується провалом.

Чому вчить: чесності; розумінню інших людей, їх переживань і спонукань; вмінню будувати довірчі стосунки.

8. Спілка мертвих поетів (1989)

Вік: 15-16 років

Про що: В престижну школу для хлопчиків приходить новий учитель літератури. Він пробуджує в них інтерес до поезії і життя, нагадуючи про те, що життя швидкоплинне і треба завжди прагнути до найважливішого. Він відроджує таємний літературний клуб «Спілка мертвих поетів», який незабаром виявляється в центрі скандалу, викликаного самогубством одного з учнів.

Чому вчить: сміливості; вмінню відстоювати себе і свої інтереси; допитливості, прагненню до знань.

9. Юність (2014)

Вік: 14-16 років

Про що: Фільм розповідає історію життя Мейсона, починаючи з першого дня в школі і до першого дня в коледжі. Герой росте, дорослішає, знайомиться зі світом дорослих, відкриває для себе любов і сексуальний потяг. Фільм став експериментом режисера Річарда Лінклейтера: зйомки тривали 12 років, а виконавець головної ролі дорослішав разом зі своїм героєм.

Чому вчить: вмінню робити вибір, усвідомлювати його наслідки; розумінню складності життя і навколишнього світу; самоаналізу, розуміння себе, своїх бажань і спонукань.

10. Джуно (2008)

Вік: 15-17 років

Про що: Шістнадцятирічна Джуно дізнається, що вагітна. Тепер перед нею стоїть важкий вибір: залишити дитину, віддати її на усиновлення або ростити самій.

Чому вчить: вмінню робити вибір у важких обставинах; відповідальному ставленню до життя – свого і чужого; впевненості в собі.

КАРАНТИННЕ ЗАСПОКІЙЛИВЕ ДЛЯ БАТЬКІВ від Світлани Ройз

Почитайте ці заспокійливі і підбадьорливі факти від психологині Світлани Ройз! Текст заряджений, аби батьки могли видихнути і переконатися, що ми всі "достатньо хороші" і зможемо пережити цей локдаун.

🐞 Навіть, якщо дитина просидить 4 години біля телевізору під мультики (за її віком), а ми, батьки, за цей час встигнемо хоч трохи відпочити - і повернемося до неї адекватними - нічого страшного з дитиною не трапиться. (Але, звичайно такий марафон з мультиків має бути не кожен день).

🐞 Якщо дитина не поїсть кілька днів супер-пупер корисної їжі, а з'їсть кілька разів пельмені і макарони - а дорослі зможуть "видихнути" - буде дуже добре.

🐞 Якщо ми не будемо розважати дитину - вона через якийсь час навчиться займати себе сама - і навчиться насолоджуватися власною компанією, і бути творчою. 

🐞 Весь час повторюю - дитина впорається з 30-40% нашої неадекватності. Але для того, щоб бути адекватними інші 60-70% часу - нам важливо про себе піклуватися.

🐞 Дитина буде (може бути) в замкнутому просторі більш агресивна і гіперактивна. Тож вона намагатиметься всі ці емоції скинути на нас. Наша мантра на час карантину (та й на всі часи): "Я-досить-хороша-мати(батько)! А поведінка дитини зараз не пов'язана з нашою батьківською компетентністю."

🐞 Дітям важливо сваритися, битися, вчитися ділити територію, відстоювати кордони. Це їм необхідно для дорослішання. Ідеальні взаємини - навряд життєздатні. У відсутності інших дітей поруч - зараз наші діти або будуть більш співпрацюючими вдома, або навпаки - конфлікти посиляться. Наша стратегія в конфліктах дітей - не бачили, що відбувається - не можемо робити висновок. Покарання, яке дитина не вважає справедливим - марне і небезпечне. Ставимо всім учасникам конфлікту запитання - Що сталося?, запитуємо про почуття. (Якщо вміють писати, краще нехай пишуть). Потім запитуємо: Як плануємо в майбутньому діяти, щоб ситуація не повторювалася? Записуємо на аркуші, ставимо підписи, вішаємо на видному місці. (Іноді спрацьовує з першого разу, іноді потрібно багато повторень і нагадувань.)

🐞 Те, що я пояснюю і показую дітям наочно: якщо в будь-який пакет намагатися впхнути багато всього, він порветься. Коли нас переповнюють емоції - вони будуть "проривати" пакет, і все одно будуть просочуватися. Яка емоція наповнює твій "пакет"? (Це і для дорослих, і для дітей).

🐞 Ми маємо пояснювати собі і дітям: є різниця між емоціями і поведінкою. Ми можемо "переживати" емоцію. Але не маємо права завдавати шкоди - ні собі, ні іншим.

🐞 Для профілактики конфліктів дуже важливо, особливо зараз, щоб у всіх членів сім'ї з'явилося щось "своє" - що інші беруть або торкаються тільки з дозволу. Свій плед (навіть в однокімнатній квартирі допомагає відчути себе наодинці і в безпеці).

🐞 Дитині, навіть найменшій, шкідливо, коли 24 год своєї уваги ми направляємо на неї. Не потрібні ми їй стільки. Їй важливо мати можливість подбати і про нас. Іноді з власного дозволу побути вразливими - виростає сила інших.

🐞 Навіть найменшій дитині - з 3 років - важливо мати свої обов'язки в сім'ї. (Наприклад, наш малюк відповідав за виливання води з мильниці, щоб мило не розмокало ) Зараз важливо перерозподіляти обов'язки.

🐞 У мене немає відповіді: як дітям обходитися без повітря і руху - це потреба здорового розвитку! Потрібно гуляти, вигулюватися і вибігуватися!

🐞 І я усвідомлено нічого не пишу про школу. Школа - тільки частина життя дитини. Саме зараз - точно не найважливіша.

🐞 Ми точно впораємося!

Моя дитина - підліток. Як з ним домовлятися?

Два шляхи протікання підліткової кризи

1. «Криза незалежності». Проявляється: небажанням підлітка піддаватися впливам інших людей; проявом упертості та грубості; прагненням у всьому чинити по-своєму; відсутністю авторитетів; ревностним ставленням до особистого простору; бурхливим розвитком критичного мислення; максималізмом; ранимістю в поєднанні з показною холодністю.

Розвитку особистості більш сприяє «криза незалежності». Результатом кризи стає: формування більш зрілої позиції по відношенню до себе і свого життєвого шляху; усвідомленням власної унікальності.

2. «Криза залежності». Виявляється: послухом; несамостійністю; інфантильністю в судженнях і вчинках; прагненням бути «як усі».

Як правило, більше влаштовує батьків.

Чим ще характерна криза:

- проявом інтересу до своїх почуттів і переживань;

- потребою у визнанні оточуючих (друзі стають важливіше сім'ї);

- потребою в любові (думка оточуючих дуже важлива, незважаючи на зовнішню байдужість);

- прагненням до незалежності і свободи (важливо розуміти, що в цьому віці підліток не може бути повністю незалежний від вас);

- формуванням самостійності в прийнятті рішень;

- формуванням відповідальності за наслідки своїх дій.

Все це неможливо підлітку подолати наодинці. Необхідний ваш чуйний супровід (не перероблення під себе, а співпраця).

Підліток і покарання

Часто батьки вважають, що карати дитину потрібно заради її ж блага. І відсутність покарання, як виховного заходу, це прояв батьківської безвідповідальності.

Насправді, якщо у вашій родині панує атмосфера взаєморозуміння, турботи і безумовної любові - покаранню немає місця. Ваша мета, як батьків, допомогти підлітку сформувати в собі почуття відповідальності за свої вчинки і зберегти з ним хороші стосунки.

Наслідки покарань для підлітка - сумні: пригніченість; почуття безсилля; втрата віри в себе; часто відчувають злість і ненависть; бажання обманювати.

Яка альтернатива покаранню:

- скажіть про свої почуття ( «Я серджуся,  коли ти грубиш»); 

- скажіть, чого ви очікуєте ( «Я очікую, що ти будеш більш шанобливо до мене ставитися»); 

- запропонуйте можливість вибору ( «Коли мені говорять грубощі, мені дуже прикро. Ти можеш або пояснити мені, чому так відбувається, або написати мені про це»); 

- підкажіть, як можна виправити ситуацію ( «Розумно було б тобі вибачитися»); 

- будьте активні ( «Розмову закінчено. Я грубість не дозволю»).

Правило трьох П: постійність, поступовість, послідовність.

Замість того, щоб знецінювати і давати поради - навчіться приймати почуття свого підлітка:

- відзеркалюйте те, що, на вашу думку, він відчуває ( «Я бачу, ти засмучений»); 

- проявляйте співчуття ( «Я розумію, як тобі хочеться піти до друзів, але ти обіцяв спочатку зробити уроки»).

Замість того, щоб читати моралі і віддавати накази - навчіться домовлятися:

- опишіть проблему ( «Коли ти йдеш з друзями, я не можу ні думати, ні відпочивати»); 

- опишіть свої почуття ( «Я так хвилююся, що не можу знайти собі місця»); 

- дайте інформацію ( «Пізні прогулянки небезпечні, можна потрапити в неприємності і т.д.»); 

- запропонуйте вибір ( «Можна або повертатися раніше, або бути весь час на зв'язку»); 

- озвучте, що для вас важливо ( «Мені важливо знати, що з тобою все в порядку. Нам всім слід замислюватися про наслідки пізніх прогулянок»).

Замість того, щоб встановлювати свої порядки - навчіться співпраці:

- запропонуйте синові/доньці висловити свою точку зору на проблему (Ви: «Тобі щось заважає приходити додому вчасно», син/дочка: «Так рано повертатися потрібно тільки мені, друзі ще залишаються!»); 

- висловіть свою думку ( «Коли ти довго не приходиш, я хвилююся!»);

- запропонуйте спільно вирішити проблему; 

- запишіть всі шляхи вирішення;

- спільно вирішіть, які з ідей підійдуть.

Замість того, щоб звинувачувати:

- висловіть те, що відчувайте ( «Мене засмучує, коли ти мені грубиш!»);

- розкажіть про свої очікування ( «Мені б хотілося, щоб ти виявляв повагу, в свою чергу, я постараюся також діяти по відношенню до тебе!»).

Замість того, щоб оцінювати (Наприклад: «Ти безвідповідальний»):

- опишіть дії підлітка ( «Мені здається, тобі складно взяти відповідальність на себе і т.д.»);

- опишіть свої почуття ( «Мене це засмучує»); 

- опишіть свої очікування і наміри ( «Але я впевнена, що у тебе все вийде, в свою чергу обіцяю підтримати тебе»).

Амбівалентні переживання у підлітків

Амбівалентність - це суперечливі почуття відносно будь-якого об'єкта або ситуації. Наприклад, підліток може побачити щось одночасно з позитивного і негативного боку. Або при виборі в будь-якій ситуації обидва варіанти можуть здаватися йому однаково привабливими. Амбівалентність завжди викликає у підлітків протиріччя і заплутаність.

Якщо описати амбівалентні почуття словами, це може звучати приблизно так: «У певному сенсі я не хочу того, що хочу. Я одночасно і схвалюю те, що відбувається, і не схвалюю».

Складність амбівалентних переживань

Амбівалентні переживання призводять до дуже складного способу мислення, тому що вони призводять до суперечливих оцінок, бажань і думок. Люди, які звикли до логіки мислення «або/або», погано справляються з амбівалентними почуттями. Наприклад, люди різних поколінь або політичних поглядів схильні до думки: «Ми маємо рацію, а вони - ні». Простіше перейти на один бік, ніж побачити обидва.

В амбівалентності немає «золотої середини» або компромісного погляду. Потрібно багато зусиль, щоб розвинути здатність до амбівалентності мислення і бачення ситуації з протилежних точок зору.

З іншого боку, амбівалентні переживання можуть призводити до безпорадності. Підліток може думати: «Я просто не можу прийняти рішення!» Наприклад, сумніваючись у своїх стосунках, підліток може згадувати, як вони починалися: «Коли ми ще вчилися в школі, наші стосунки були такими простими. Ми просто хотіли бути разом. Зараз ми все ще любимо один одного, але знаємо один одного краще. Ми знаємо всі радощі і труднощі наших стосунків. Такі суперечливі переживання заважають прийняти рішення про те, чи продовжувати наші стосунки чи ні». У цьому випадку нерішучість, викликана амбівалентністю, може руйнувати прихильність.

Амбівалентність у підлітків

Амбівалентні переживання можуть заважати розвитку підлітків. Наприклад, у віці 15-18 років, коли приходить час вступати до університету, підлітки можуть одночасно хотіти і не хотіти вчитися далі. Вони відчувають змішані почуття, буквально розриваючись між бажанням залишитися в зоні комфорту (продовжувати жити вдома) і розвиватися далі (вступити до університету, переїхати від батьків і почати більш незалежне життя).

Батьки підлітка при цьому можуть проявляти нетерпіння і контролювати підлітка в тому, щоб він подавав документи в університет, готувався до вступних іспитів тощо. Вони можуть пропонувати йому свою допомогу або наполягати на власній точці зору. І це ще більше погіршує ситуацію. Підліток одночасно цінує їх допомогу і ображається на неї.

У ранньому підлітковому віці (від 9 до 13 років) амбівалентність допомагає дітям повідомляти батькам про свої суперечливі почуття:

«Не потрібно більше мені нагадувати» / «Ти ніколи мені не нагадуєш, і тому я забуваю»;

«Ти завжди лізеш в мої справи» / «Ти ніколи не даєш мені порад»;

«Дай мені спокій!» / «Ти ніколи не зважаєш на мене»;

«Я можу зробити це сам» / «Ти ніколи не допомагаєш мені».

Після таких фраз батьки не розуміють: чого ж насправді хоче їх дитина? Яка з двох частин повідомлення правильна? Насправді в певний момент кожна з частин правильна. Дорослішання вимагає відмови від дитячих залежностей, і від цього у підлітка може виникнути відчуття втрати. Новий життєвий досвід викликає у нього змішані почуття і здається йому суперечливим. І він насправді такий.

Зростаюча амбівалентність робить підлітковий вік ще складнішим. Підліток думає: «Чим старшим я стаю, тим більш суперечливим стає навколишній світ. Для того, щоб стати більш незалежним, я повинен брати на себе більше відповідальності. Щоб чогось досягти, я повинен змушувати себе. У дитинстві все було набагато простіше». І це дійсно так.

Амбівалентність в стосунках підлітка з батьками

У підлітка в стосунках з батьками виникає більше амбівалентних переживань, ніж у дитини молодшого віку. Прагнення підлітка до свободи дій і самовираження ускладнює взаємини з батьками. У цьому віці у підлітків конфлікти з батьками трапляються частіше, ніж раніше.

Якщо раніше батьки були схильні ідеалізувати свою дитину («Ти чудовий!»), то тепер відносини з нею стають більш напруженими («З тобою складно знайти спільну мову»). Якщо підліток і батьки зможуть проявити більше терпіння до амбівалентних переживань один одного, це допоможе вирішити конфлікти. Пам'ятайте: це не означає, що підліток починає менше любити батьків або батьки - підлітка.

Батьки можуть виявити цікавість до змін в почуттях підлітка. Вони можуть просто попросити: «Допоможи мені краще зрозуміти, як ти змінюєшся».

Гірше, якщо батьки не виявляють терпіння до амбівалентних переживань підлітка. Вони критикують підлітка за те, що він змінюється: «Раніше ти був такою чудовою дитиною! Що з тобою трапилося?» Це може ще більше погіршити ситуацію.

Амбівалентність і розвиток підлітка

Амбівалентність є частиною розвитку підлітка. Однак вона може мати для нього негативні наслідки. Розглянемо деякі з них:

- амбівалентність може затьмарити ставлення підлітка до життя (наприклад, він може думати «Чим я старше, тим важче стає бути зрозумілим»);

- амбівалентність може викликати нерішучість («Я не знаю, який життєвий шлях мені обрати»);

- амбівалентність може вимагати від підлітка розумових зусиль («Мені потрібно зважити обидва боки»);

- амбівалентність може збивати дитини з пантелику («Я не можу це зрозуміти»);

- амбівалентність може призводити до зневіри підлітка («При будь-якому результаті будуть проблеми»);

- амбівалентність може заплутувати підлітка («Я постійно міняю точку зору і не можу вибрати»);

- амбівалентність може викликати нерішучість («Я повинен бути повністю впевнений»);

- амбівалентність може вселити в дитини відчуття недосконалості («Все в цьому світі - компроміс»);

- амбівалентність може бути занадто важкою для підлітка («Простих відповідей не існує»);

- амбівалентність може викликати занепокоєння («Я хвилююсь про погані наслідки»).

Чим старшим стає підліток, тим більше в його житті з'являється причин для амбівалентності. Почасти це відбувається через те, що життєвий досвід підлітка стає все більш складним і неоднозначним. Разом з вигодою приходять ризики, з досягненнями - втрати, з придбаннями - витрати, з упевненістю - невизначеність, з вибором - наслідки, з перевагами - недоліки.

Амбівалентні переживання не повинні бентежити або зупиняти підлітка. Їх потрібно прийняти і використовувати на благо. Амбівалентність вчить підлітка враховувати складність життя у дорослих життєвих ситуаціях, у яких йому доводиться робити вибір.

ІГРИ ЗІ СЛОВАМИ

Ділюся з вами добіркою “лінивих” ігор від Світлани Ройз, в які можна грати з дітьми навіть лежачи. Деякі з цих ігор можна пропонувати дітям від 3 років.

Ці ігри допомагають розширити словниковий запас або вивчати нову мову, вдосконалити логіку, асоціативне мислення, розширити сенсорний досвід.

1. Чотири слова

Вибираємо 4 абсолютно не пов'язаних між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невеликі розповіді. (Дітям від 8 років можна запропонувати і 5-6 слів.)

2. Безліч слів

Вибираємо велике слово. З його букв кожен на своєму аркуші складає і записує багато маленьких. (Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями).

3. Малювання словом

Вибираємо “складне” для дитини слово, яке складно писати або вимовляти. Придумуємо, що саме будемо малювати. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи тільки загадане слово (пишемо його багато разів в різних площинах).

4. Навпаки

Говорити слова навпаки, без запису їх. (Наприклад, Чайник - кинйач, стіна - анітс тощо)

5. Пошук слів

Знайти і назвати слова, які оточують вас за ознаками: смачні, що звучать, ароматні, тверді, м'які, рухомі і т.д. (Так ми включаємо різні канали сприйняття дитини. Слово стає “дверима” в світ сенсорний).

6. Букви - у слово

Написати врозкид на аркуші літери, з'єднувати букви лініями в слова.

7. Покажи слово

Один гравець загадує слово іншому. Останній показує його пантомімою.

8. Я загадав

Розповісти про задумане слово, не називаючи його. (Наприклад: Я загадав - білий, холодний, скрипить під ногами, тане...)

9. Індукція - дедукція

Гравець загадує подумки предмет. Решта повинні його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки Так або Ні (з меншими дітьми можна починати із загадування тварин і частин тіла).

10. Остання буква

Кожен гравець говорить слово, яке починається на останню букву попереднього слова.

11. Рима

Називаємо 4 (або два) випадкових слова, на які шукаємо риму або з якими придумуємо чотиривірш.

12. Буква

Називаємо слова тільки на задану букву. (Варіант для дорослих: слова - предмети на задану букву, які можна покласти в трилітрову банку)

13. Шукаємо подібне

Називаємо два випадкових слова - чим вони можуть бути подібними?

14. Чарівна мова

Для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю....).

15. Нісенітниця

Говоримо початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно дивне, нереальне продовження.

16. Казка

Складаємо казку разом - кожен говорить по реченню.

17. Асоціації

Один гравець називає слово, наступний - свою асоціацію на це слово (дітям можемо пояснити так: називаєш перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово). Наступний гравець називає свою асоціацію - на попередню і т.д.

18. Це слово вміє…

Описуємо слово його «вміннями». Наприклад: чай вміє зігрівати, розливатися на стіл, охолоджуватися тощо.

19. Картина

Називаємо слово. По черзі розповідаємо, яку «об'ємну» картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово (наприклад, для одного гравця слово «чай» означає: сім'я сидить за столом і розмовляє, для іншого - чайна плантація і збирачі чаю, для третього - стіл, накритий скатертиною, грає музика, для четвертого - чайна церемонія, для п'ятого - людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю і чаєм.

20. Антоніми

Називаємо слова і шукаємо до них антоніми.

21. Неіснуюче слово

Придумуємо неіснуючі слова, і що б вони могли означати мовою інопланетян.

22. Пташина мова

Говоримо один з одним на “тарабарській” мові, намагаючись за інтонацією вгадати, про що кожен говорить.